Кропивницький: Як бандерівці посіяли розбрат між членами журі

Премія Маланюка–2018 

           

 

Щороку літератори Кіровоградщини мають змогу позмагатися за обласну літературну премію імені Євгена Маланюка. Творчу відзнаку отримують митці, чиї твори спрямовані на утвердження гуманістичних ідеалів, збагачення історичної спадщини народу, державотворення й демократизацію суспільства.

 

Відзнака була заснована у 2002 році. Відповідно до положення про премію, претенденти на її здобуття подають свої твори у жанрах поезії, прози, драматургії, літературознавства та перекладу. Членами журі традиційно є лауреати премії минулих років на чолі з головою Кіровоградської обласної організації Спілки письменників України.

Цьогоріч за результатами таємного голосування конкурсної комісії лауреатами премії стали: 

у номінації “Поезія (у тому числі драматичні твори і переклади)” —  Артем Луценко за книгу “Півкроки”; у номінації “Літературознавство і публіцистика” — Антоніна Гурбанська за книгу “Слово. Людина. Світ”; 

у номінації “Проза (у тому числі драматичні твори і переклади)” — цього року премія не вручатиметься, оскільки голоси членів конкурсної комісії розділилися. 

Як зазначає один з членів конкурсної комісії поет Олександр Косенко, головним критерієм при виборі найкращих творів є їхня ідейна наповненість.

 

— Цього року у складі журі було 13 осіб: письменники, літературознавці, публіцисти разом із головою Спілки письменників у Кіровоградській області Василем Бондарем. Під час засідання кожен із членів журі має право на власну думку, оскільки всі ми вважаємося фахівцями своєї справи. Звісно, ми можемо радитися щодо розуміння деталей твору. Але голосування відбувається таємно. Безумовно, важливою є технічна майстерність автора. Але головне — ідея, яку він хотів передати. Вона повинна відповідати історичним переконанням українського народу та утверджувати загальнодержавні ідеали. Особливістю оцінювання є неупередженість журі. Тобто ми дивимося не на особу претендента, а виключно на його твір, — розповідає Олександр Косенко. 

За його словами, під час визначення переможців між членами журі виникли суперечки. Зокрема це стосувалося літераторів, які подали свої твори у жанрі прози.

 

— Ситуація, коли премію в одній з номінацій не присудили нікому, виникла вперше. За результатами голосування жоден з претендентів не набрав достатню кількість голосів. Однак після оголошення результатів Василь Васильович Бондар обурився, що лауреатом не став Василь Мошуренко. Я вважаю Мошуренка гарним прозаїком, але на слуханнях прозвучала думка про те, що одна з новел його збірки «Розумівка» під назвою «Німецька воша» є ремейком (підкреслюю: не плагіатом) новели Григора Тютюнника «В сутінки». Сюжетна лінія новели майже повністю повторює твір Тютюнника, за винятком кількох сцен та героїв. У такому випадку автор повинен був послатися на письменника бодай в епіграфі, — вважає Олександр Косенко.

 

— Відсутність лауреата–прозаїка, я вважаю, пов’язана із тим, що склад журі має корпоративний характер. Дехто з членів журі не сприймає деякі твори, агітуючи колег голосувати за своїх улюбленців. Щодо Мошуренка, то ми робитимемо спеціальну заяву про перерозгляд його творів. Плагіат — це страшний гріх у літературі. Василь Мошуренко не взяв його на душу, оскільки він запозичив у Тютюнника не сюжет, а мотив, тему. Адже скільки вже написано про любов і зраду, чи про подорож до незвичайних місць тощо. Це і є мотив, або тема, що може повторюватися у різних письменників. А плагіат — це присвоєння рядків, чужого твору, художніх засобів. У Мошуренка цього немає, — відповідає Василь Бондар.

Також дискусії точилися навколо номінації «Поезія».

 

— Василь Бондар рекомендував присудити премію патріотичному, як він висловився, авторові Володимиру Яремчуку. На мою думку, Яремчук непоганий віршувальник, але у своїй поемі «Розбрат крук» він заявляє, що бандерівці — бандити «із тризубом на похмурому чолі». Сюжет поеми такий: чекіст викликає дівчину з інституту, аби вона їхала на Західну Україну викладати російську мову. Лейтмотивом проходить ідея про те, що вона несе правду, світло, добро. Після приїзду дівчину ґвалтують, вбивають та кидають до криниці п’яні бандерівці. У час, коли поступово повертається справжня історія нашої держави, поема грубо викривлює історичну дійсність. Неприпустимо, щоб вона претендувала на літературну премію імені глибокого патріота Маланюка, — говорить Олександр Косенко.

Натомість Василь Бондар вважає, що члени журі неправильно інтерпретували поему.

 

 

Другого лютого у Кіровоградській обласній науковій бібліотеці імені Дмитра Чижевського пройдуть урочистості до дня народження Євгена Маланюка. Під час заходу буде вручено нагороди лауреатам обласної літературної премії імені Маланюка за 2018 рік.  Запрошуються усі охочі.

 

Фото з сайту Кіровоградської обласної ради

 

Наталя Нічишина