Кропивницький: Маршрутки як невичерпне джерело прибутку
Кожного разу, коли я чую про чергову вимогу місцевих пасажирських перевізників, володарів убогих та й інших «маршруток», щодо підвищення вартості проїзду, мені спадає на думку запитання: скільки цих бізнесменів за останні 1015 років збанкрутіло, «вилетіло в трубу» через занижену вартість перевезень? Може, міська влада надасть мені такий список?
Між тим «на манежі» все ті ж обличчя. Як завжди, всі вони обгрунтовують свої вимоги задля підвищення вартості проїзду, перш за все, зростанням мінімальної заробітної плати в Україні.
Годі, панове бізнесмени-перевізники! Невже ви тримаєте нас, заодно з міською владою, за дурнів? Невже ви сподіваєтесь на чиєсь непорозуміння, що визначена владою мінімальна зарплата практично не має відношення до заробітної плати працівників саме вашої фірми?! Ну, за винятком, мабуть, прибиральниці. Кому з ваших водіїв (90%, якщо не більше, складу ваших працівників) ви фактично сплачували до цього часу по 3200 грн? Тому смішно, м’яко кажучи, виглядає цей ваш «аргумент» щодо підвищення квитка з цієї причини.
До речі, про квитки для пасажирів. Вважаю, що саме ці малесенькі клаптики паперу можуть витягнути на світ Божий рівень доходів або збитків бізнесменів від міських пасажирських перевезень. Підтримую намір міської влади здійснити аудит економічної діяльності перевізників. Хіба не дивно, що рулони квитків, важливих атрибутів фінансової звітності, лежать недоторканими біля водія? Будемо вважати, що це моє офіційне звернення до міської влади – забезпечити жорсткий контроль наявності у пасажирів цього самого квиточка. Штраф змусить пасажира витребувати квіток у водія. Це дасть можливість ефективно контролювати рівень прибутку (збитку) кожного бізнесменаперевізника. А витрати на утримання десяткапівтора контролерів окупляться за рахунок неодмінно збільшених податків. А це користь нам, усім мешканцям міста.
Наступне. Щодо взаємозв’язку вартості проїзду з гарантією, безпекою, комфортом і культурою перевезень у маршрутках. По аварійності на дорогах маршрутки, мабуть, на першому місці. Добре пам’ятаю запізнення на потяг увечері у неділю через відсутність маршруток до залізничного вокзалу. А хто й коли з вас, панове перевізники, або ваша довірена особа в останній раз проїхався в салоні вашого мікроавтобуса хоча б кілька кілометрів? Тактак, отого вашого жовтенького, занедбаного, зашарпаного авто та ще із, скажімо так, напівкультурним (можливо, не з вашої вини) водієм за кермом? Запевняю, якщо таке хоча б кілька разів відбулося (інкогніто, зрозуміло), то питання підвищення ціни проїзду, за наявності совісті, ви б не піднімали.
Однак усі ми чудово розуміємо, що головна причина ваших вимог до підвищення вартості проїзду – це притаманна бізнесу конкуренція. А конкретно, введення на «ваші» маршрути муніципальних містких автобусів та очікування ще двох десятків машин меншої місткості. Тому, на мій особистий погляд, піднімати плату за проїзд не слід ще з моральноетичних причин. Ціни ростуть, як на дріжджах, на все. Заробітна платня, а особливо пенсії, за ними ой як не встигають. За Києвом нам не угнатися. Усі ми від цього страждаємо. То чому ви, панове перевізники, намагаєтесь виділити себе з усього суспільства за рахунок інших?
Леонід Бобров
м. Кропивницький
12 лютого 2018 р.
Нагадаємо: У кропивницької маршрутки під час руху випали двері (ФОТО)
