Кропивницький: Побратими вшанували пам’ять воїна, полеглого за Україну
У Кропивницькому вшанували пам’ять Героя-свободівця Володимира Степанка.
26 січня на Рівненському цвинтарі вшанували пам’ять свободівця Володимира Степанка з нагоди четвертої річниці з дня його загибелі. Висловити свою вдячність Герою прийшли дружина, друзі, бойові побратими та однопартійці з Кропивницької міської організації ВО «Свобода».
Володимир Степанок завжди був на передових позиціях боротьби за гідне майбутнє української нації. Коли розпочалася агресія Москви проти України, він, не задумуючись, пішов добровольцем на фронт. Свободівець загинув 26 січня 2015 року під час активних бойових дій під Дебальцевим внаслідок потрапляння протитанкового снаряду в його БТР, не доживши одного дня до свого дня народження.
Згадуючи постать Володимира Степанка, присутні на цвинтарі наголошували на його відданості ідеї української нації та непримиренності до всіх проявів несправедливості.
- Друг Володимир завжди горів новими ідеями. Він часто радив, що нам слід покращити в роботі організації, в якому напрямку спрямовувати свої зусилля. У Володимира було дуже багато планів, він ділився ними незадовго до своєї загибелі, 1 січня 2015 року, коли ми спільно відзначали день народження Степана Бандери. Наше завдання – втілити всі ті сміливі ідеї в життя, щоб його боротьба нарешті увінчалася перемогою, - прокоментував захід вшанування пам’яті Володимира Степанка голова Кропивницької міської організації ВО «Свобода» Сергій Капітонов.
Поділився спогадами однопартієць Максим Гуцалюк:
- Пригадую певні епізоди з життя Володимира:
2012 рік, м. Київ - триває боротьба на 223-му виборчому окрузі між свободівцем Левченком і ставлеником влади Януковича Віктором Пилипишином. З одного боку стоять так звані "тітушки", а з іншого - націоналісти. Іванович рветься вперед, ми намагаємося його стримати, щоб не відбулося ніяких провокацій, але все одно він рветься вперед.
Квітень 2013 р. Новоархангельськ. Боротьба проти захоплення українського храму, що належить українській громаді. В одній із штурмових груп йде Володимир Іванович, "рубиться" з беркутами, з прихильниками "московських" попів направо і наліво.
Осінь 2013 р. Майдан. Для Володимира Степанка Майдан - це був єдиний шанс для вибороти справедливість, законність і справжню українську державність.
Літо 2014 р. Відбувається формування 42-го мотопіхотного батальйону, ми з ним в обласному військовому комісаріаті. Володимир проводить вишкіл і злагодження новобранців.
Зима 2015 р. Прощання з Юрієм Олефиренком. Я ніколи не бачив, щоб Іванович плакав, але так як він плакав над могилою Оліференка - не забуду ніколи.
Тиждень потому, спілкуючись з офіцером міського військового комісаріату, дізнаюсь, що він повинен відвезти похоронку рідним. "Хто на цей раз?" - читаю: "Степанок Володимир Іванович", заступник командира 42-го мотопіхотного батальйону.
Те, що ми будемо пам’ятати Героя, - це одне, а те, що ми повинні рватися уперед і боротися за справедливість, а не чекати, поки за нас це хтось зробить, - це зовсім інша справа, тому шануймо і пам’ятаймо.
Висловився перед присутніми побратим з Майдану Олександр Івашура:
- Ми колись говорили з другом, що 14 жовтня потрібно провідати Володимира на кладовищі. Якщо подумати: У День незалежності можна прийти на могилу до Степанка, бо він боровся за незалежність країни, 14 жовтня, День захисника - теж потрібно відвідати побратима, бо він захищав нашу державу у зоні АТО, День Збройних сил України - і знову можна пом’янути Володимира, бо він служив у війську, 25 травня, День Героїв України - також треба прийти до товариша, адже він Герой.
І виявляється, що у будь-яке державне свято можна приходити до Володі, бо він був надзвичайно державницькою людиною, з україно-центричними поглядами. Якби серед усіх українців 20% були б такі як Володя, то наш синьо-жовтий прапор вже майорів би над Кремлем.
Наша шана світлій, чудовій людині.
Друзі та родичі вшанували світлу пам’ять Володимира Степанка хвилиною мовчання та поклали квіти на його могилу.
Олена Скочко
