«Кропивницький рідний для мене, бо тут похований мій син»

  • 25 лист. 2023 09:00
  • 2483
    • Новина «Кропивницький рідний для мене, бо тут похований мій син» Ранкове місто. Кропивницький

    Щодня у війні з росіянами гинуть українські захисники. Щодня дружини залишаються вдовами, діти – сиротами, а батьки втрачають дітей.

    Про українського захисника Олега Язева, життя його мами після втрати сина та про те, де рідні загиблих захисників можуть отримати допомогу та підтримку у Кропивницькому, читайте у нашому матеріалі.

    Мама загиблого захисника Олега Язева Зінаїда згадує про те, як для її родини почалася війна. 21 лютого син зателефонував та попросив забрати онука, адже чоловік на той момент перебував у Волновасі та вже бачив колони російських танків. Син пані Олени військовий, брав участь в АТО та ООС. У січні 2021 року проходив службу у складі 43 батальйону 53-ї бригади.

    Поки чоловік служив у війську, його дружина працювала в Польщі. Син же, Марк, жив із бабусею. Родина купила квартиру у Лисичанську та мріяла зробити ремонт, тож заробляли гроші.

    «Син був командиром ремонтного відділення бронетанкової техніки. І тоді у Волновасі, напередодні повномасштабного вторгнення, він разом з побратимами прийняв свій перший бій. Хлопцям вдалося підірвати ворожі танки, проте вони потрапили в оточення», – згадує Зінаїда Язева.

    Родина Олега Язева вже знала, що таке жахіття війни, адже пережила їх ще у 2014 році. Тоді вони тиждень жили у підвалі, переховуючись від російських обстрілів. Маленький онук пані Зінаїди питав у бабусі чому вона не попросить Бога, аби перестали стріляти.

    6 березня 2021 року Зінаїда разом з онуком виїхала з Лисичанська до Львова. Дорога була важкою, згадує жінка:

    «Ми їхали у плацкартному купе, окрім нас там було ще 24 пасажири. Було важко дихати, адже бракувало повітря. Онук дихав через шпаринку у підвіконні і говорив, що може не доїхати. Окрім того, не було можливості сходити до туалету».

    Далі бабуся з онуком поїхали до Польщі. З собою взяли лише шкільний рюкзак Марка та необхідні документи. За кордоном було важко, тож жінка зателефонувала синові та сказала, що хоче повернутися до рідного міста – у Лисичанськ. Син відповів, що їхнього дому більше немає.

    Тоді жінка вирішила повернутися до України. Поїхала у Кропивницький, адже тут жили її хороші знайомі. Онук же разом із мамою поїхали до Сполучених Штатів Америки.

    Жінка оселилася в Кропивницькому, тут же похований і її син. Говорить, що тепер це місто стало їй рідним, адже її Олег знайшов тут вічний спочинок. Його фотографія розміщена на Алеї пам’яті, яку встановили у центрі міста.

    Олег Язев двічі отримував серйозні поранення, навіть пережив клінічну смерть. Проте це не зупиняло чоловіка і він знову повертався на фронт. 9 березня 2023 року військовий потрапив під артилерійський обстріл біля села Водяне у Донецькій області. Чоловік помер від втрати крові, перебуваючи у повній свідомості.

    Згодом командир розповів рідним, що Олег загинув як справжній герой. Він підбив три ворожих танки та ціною власного життя врятував багато життів. Військовий не дожив менше місяця до свого 44 річчя.

    «Марк дуже важко сприйняв смерть батька та постійні переїзди. Лише за рік він жив у трьох країнах», – розповідає Зінаїда.

    Жінка каже, що часто ходить на могилу до сина, адже там їй стає трішки легше, там вона зустрічає людей, які переживають таке ж горе, як і вона.

    «В місті зустрічаю лише добрих людей. Наприклад, сусідка постійно намагається якось розрадити, відволікти та вивести на прогулянку».

    Засмучують жінку бюрократичні перепони в оформленні документів рідним військових. Проте говорить, що їй немає на що скаржитися:

    «Я хоча б поховала свого сина та можу прийти до нього на могилу. А є рідні, які втратили найдорожчих на війні, і яким немає кого ховати».

    У Лисичанську у Зінаїди Язевої залишився залишився старший син. Чоловік наступив на міну і йому відірвало ногу.

    ___________________________________________________________________

    Цей матеріал створено у співпраці з Благодійною фундацією «Мрія». Ідея проєкту належить військовослужбовцю ЗСУ, історику за фахом Юрію Гудименку. Фундація розпочала діяльність з кінця 2022-го року. Тоді нужденним допомагали адресно. Через поштові відділення надсилали гуманітарну допомогу всім, хто звертався. Щоденно кількість заявок зростала. Відповідно, було прийнято рішення про розширення діяльності та відкриття регіональних представництв.

    Нині «Мрія» опікується родинами полонених, зниклих безвісти і загиблих захисників, а також сім’ями цивільних бранців, які постраждали від дій агресора. Та вектори роботи не обмежуються наданням лише гуманітарної допомоги у вигляді продуктів та гігієнічних наборів. Так, родини можуть отримати юридичні консультації та супровід правозахисника. Юрист Роман Гаврилюк уже розпочав роботу.

    Хто може звернутися за допомогою:

    • члени родин загиблих, полонених, зниклих безвісти оборонців України;
    • люди з інвалідністю 1 групи з числа військовослужбовців, які отримали поранення під час захисту Батьківщини;
    • учасники бойових дій та члени їхніх сімей можуть звертатися за юридичними консультаціями та щодо адвокації у сфері права й соціального захисту. Зокрема, за допомогою в оформленні відповідних статусів, виплат і пільг.

    Адреса: м. Кропивницький, вул. Євгена Чикаленка, 1а, оф. 307.

    Телефон: 050-742-58-51.

    Час роботи: 9.00 – 18.00.

    Катерина Федченко

    Здійснено за підтримки асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в paмкaх pеaлізaції проєкту «Хaб підтримки регіональних медіа». Погляди aвтоpів не обов'язково збігaються з офіційною позицією пapтнеpів.