Кропивницький: Страсті по «блошиному ринку»
Історія навколо знесення пам’ятника у сквері Слави: ідеологічні міркування чи турбота про «робочі місця»?
Минулого тижня під стінами міської ради пройшов мітинг, який закликав не демонтувати пам’ятник у сквері Слави та не будувати храм УПЦ Київського патріархату. Зібралося на заході близько 60 людей.
Щоб зрозуміти реальну мету зібрання людей, журналіст «Первой городской» вислухав та записав низку коментарів. Дехто з присутніх взагалі не знав, чому прийшов на захід, дехто скаржився на життя, хтось сказав, що стоїть проти будівництва церкви та демонтажу пам’ятника, бо після благоустрою території, на їхню думку, роботу «блошиного ринку» буде припинено.
— Ми не хочемо, щоб знищували зелену зону біля Критого ринку. Ми стоїмо проти знесення пам’ятника, тому що це наша історія, — каже Світлана Підлипна.
— На ринку будуватимуть церкву, і нас звідти приберуть. Я там, буває, п’ять гривень вторгую, а буває, що й нічого. Хочуть пам’ятник прибрати та поставити церкву, — прокоментувала Людмила Бєдная.
— Не потрібно нам ставити провокаційні питання. Ми людям з фашистською символікою не відповідаємо, — зауважила одна з учасниць, яка не представилася.
— Нам шкода того пам’ятника, бо це ті люди, при яких ми вивчились. Якщо не хочете, щоб він там стояв, то зробіть, як у Європі. Звезіть всі пам’ятники в одне місце і створіть кладовище з таких споруд. І оце буде святість та слава цій країні. Ви знищили Леніна, а в нього був лозунг «Учіться, учіться, учіться». Пам’ятник ніхто не перенесе, бо до нас прийшов владика Марк і сказав, що ми тут побудуємо церкву для АТОвців... Я прийшла сюди, щоб нам не забороняли торгувати. Нам прямо в очі сказали, що нас виженуть. Хай побудують нам базарчик. Щоб на критому ринку торгувати, то треба їздити по товар, а я вже не в тому віці, — прокоментувала Лариса Аксьонова.
— Купа цих церков уже в місті, тепер буде й біля базару. Раніше була одна аптека, люди ходили, і було добре. Так треба і з церквами. Нам вони не потрібні, — прокоментувала Меланія Черненко.
— Я там не був та з людьми не спілкувався, — пояснив у коментарі єпископ Марк. — Чому в контексті знесення пам’ятника лунає моє ім’я, для мене також лишається загадкою. Декомунізація — це справа, якою займається міська рада, виконуючи закон «Про декомунізацію», а не церква. Зазначу, що ділянка нам не належить. Я вже неодноразово заявляв, що якщо там і буде церква, то люди, які продаватимуть біля неї, нам не заважають. Я ніде такого не заявляв, що діяльність цих людей буде припинена будівництвом храму. Я навпаки за те, щоб люди собі приходили, як і раніше, та спілкувалися, — заперечив єпископ Марк.
Під час мітингу були присутні місцеві лідери забороненої в Україні Комуністичної партії та її члени. З журналістами вони говорити відмовилися.
Слід зауважити, що на запитання журналістів більшість людей не могли дати однозначної відповіді про одну з основних причин знесення пам’ятника.
Аби отримати пояснення позиції міської ради з приводу демонтажу споруди, ми звернулися до начальника управління міської ради Кропивницького з питань внутрішньої політики, а також члена міської топонімічної комісії Сергія Запорожана.
Він пояснив: 1918–1921 роки — «це ніщо інше, як становлення радянської влади на крові українців».
— Боротьба за встановлення радянської влади в Україні велася за рахунок інтервенції більшовицьких військ, які входили кілька разів протягом вказаного періоду на територію України. Сто років тому у боротьбі за самостійну Україну прихильники української державності програли, результатом чого стало перебування довгих 70 років у радянській імперії, — розповідає Сергій Запорожан, — Сьогодні переоцінюючи усі історичні події, які були 100 років тому, ми говоримо про те, що радянська влада була експортована в Україну, нав’язана нашому народу, позбавила державності. Це не є позитивним моментом нашої історії, і ми засудили ці комуністичні спроби перевороту, які тоді виявилися вдалими. Зважаючи на це, частина пам’яток має бути демонтована.
За інформацією посадовця, у Кропивницькому існують 44 пам’ятки, які вшановують подвиг українців у роки Другої світової війни. Це могили невідомих солдатів, поховання, пам’ятні знаки, які відображають бій чи визволення міста або участь певного підрозділу чи людини в боях.
— Сьогодні проходить відповідну юридичну процедуру процес оформлення демонтажу. Для цього треба було зробити відповідні експертизи, після яких може бути прийняте рішення про демонтаж комуністичних споруд. На обласній комісії міська влада обіцяла, що ця пам’ятка буде збережена. Вона зберігатиметься або в місцевих музейних фондах, або буде передана до якогось загальнодержавного музею пам’яток тоталітарної доби. Це стосується лише бронзової частини. Бетонна конструкція не має сторичної цінності, — сказав Сергій Запорожан.
Також чиновник поділився інформацією з приводу організаторів мітингу.
До проведення акції під стінами міської ради заявки подали дві фізичні особи — жінки літнього віку. В тексті заяви аргументувалася необхідність проведення мітингу в першу чергу для збереження незаконного місця торгівлі, а вже потім коротко про незгоду з будівництвом церкви та знесенням пам’ятника.
Дмитро Семенюк
