Кіровоградщина: Жителі Кетрисанівки вимагають повернути поштове відділення

 

Нещодавно жителі села Кетрисанівка написали листа голові Кіровоградської ОДА Андрію Балоню з проханням допомогти вирішити поштову проблему. Про це пише у ФБ голова Кіровоградської обласної національної спілки журналістів Петро Мельник.

 

 

Але ніякої допомоги вони не дочекалися. Доведені до відчаю, в наступну середу, 18 грудня, з 9 до 16.00 кетрисанівці вийдуть перекривати державну трасу Кропивницький - Миколаїв, про що попередили поліцію і держадміністрацію. Вимоги у них до влади і керівництва пошти дуже прості: платіть мінімальну зарплату листоноші, поверніть нормальну доставку пошти і пенсій у село, повідомляє заступник редактора Бобринецької районної газети «Честь хлібороба» Зінаїда Пирля.

 

Здавна одним із напрямків діяльності «Укрпошти» була доставка періодичних видань, пенсій жителям сіл і міст України. І якщо в містах багато пенсіонерів перейшли на банківські картки, то в селах пошта так і залишилася монополістом у сфері цих послуг. А разом із тим – і другом для місцевих жителів, особливо пенсіонерів. Так само багато десятиліть монопольно здійснювалася доставка газет і журналів. У цю сферу редакції не допускалися. Мовляв, покладайтеся на нас, ми надійні ваші партнери. І ось ці партнери, користуючись монопольним становищем, фактично викручували руки редакціям, з року в рік підвищуючи ціну на свої послуги по доставці. Колективи газет обурювалися, іноді відстоювали розумну ціну, але завжди і вчасно платили чималі гроші за послуги пошти.

 

Уже років 15 ми всі спостерігаємо, як лихоманить цю величезну структуру, яка ще недавно була державним підприємством, згодом у неї з’явилася приставка ПрАТ, а тепер стала 100-відостковим акціонерним товариством, на яке держава, яка надала Укрпошті таку власність, нині нібито не має на неї впливу.

 

Зрозуміло, що з поширенням комп’ютерних технологій різко зменшився дохід від пересилання листів, цей напрямок став збитковим. Те ж саме з передплатою газет і журналів. Хоча особливої напруги в період передплати ніколи у поштовиків за ці роки і не спостерігалося. Особливо після перетворення їх у продавців сірників та ковбас бабусям і дідусям. Сумка з періодикою і так важка, а після завантаження в неї товарів, ясна річ, хто ж собі ворог класти більше, ніж може донести?

Уже кілька років спостерігаючи, як розвиваються альтернативні пошти, були підозри на цілеспрямоване доведення до банкрутства державної пошти, де доставка періодики ставала з року в рік гіршою, а кадри змінювалися з вражаючою швидкістю.

 

Намагаючись заробити все руками листонош, пошта упустила мимоволі (скоріше, свідомо) інший напрямок поштових послуг – доставку посилок, пересилання товарів. А могла б, як її конкуренти, мати величезний прибуток. Особливо якщо врахувати розгалужену систему поштових відділень по всьому району.

Навіть зі сторони стала очевидною й різниця в оплаті керівництва пошти і рядового персоналу. Різниця не в сотні гривень, не в тисячі – в десятки, а потім і сотні тисяч.

Редакційні колективи майже мовчки спостерігали, як наші «партнери» своєю поганою роботою допомагають швидше звужуватися інформаційному простору. Власне, небагато хто з журналістів друкованих видань говорив вголос про те, що цілі редакційні колективи позбавляються роботи.

 

Через погану доставку пошти за два останні роки впали тиражі газет. Причому на тисячі примірників. Наші «партнери» кажуть: це самі журналісти винні, пишуть не актуально і погано. Хоча писати журналісти стали не гірше, ніж при великих тиражах, на які працювали роками.

 

Та й оголошення від влади і від підприємств, які в газеті потрібні читачам, які бувають терміновими й актуальними кілька днів, не можна подавати якось «цікавіше», наприклад, в рамці з квіточками для залучення більшого числа читачів. Отож, знищення справи журналістської – більшою мірою вина пошти.

Інтернет, звісно, більш насичений інформацією (ціна за користування ним теж більша), Інтернет все знає. Тільки от ні за яку інформацію не відповідає, як і за відверту маніпуляцію думкою тих, хто її читає. Але це так, ремарка.

 

 

У цьому році пошта стала акціонерним товариством і перекроїла логістику. У районному центрі, в десятитисячному Бобринці, залишили малесеньке відділення, яке працює чотири дні на тиждень. Пошту тепер сортують і доставляють з Новоукраїнки – за сотні кілометрів від бобринецьких сіл, із великим запізненням. Люди не можуть знайти свої газети, а в декількох селах не можуть вчасно отримати і свою пенсію. Знайти відповідальних за роботу пошти практично неможливо.

У Кетрисанівці листоноші пішли з роботи. За 1200 на руки ніхто не хоче працювати, ходити по 38 кілометрів, нести відповідальність за гроші, чекати цю їхню поштову «пересувну лавку», а потім вночі дражнити собак по дворах.

 

Кетрисанівські пенсіонери не отримали пенсію, де шукати кілька номерів газет, зокрема «Честі хлібороба», люди теж не знають. Передплата періодики в селі, де живе понад тисячу осіб, взагалі не проводиться. Ситуація аналогічна практично на всій території району. Обурені тарасівці, жителі Чарівного, Грузького, Бобринки... Люди з різних сіл телефонують щодня в редакцію, просять дати номери «гарячої лінії» Кабміну, контакти нашого мажоритарного депутата-слуги народу Мурдія, котрий і носа не показує на територію, де обіцяв виборцям мало не рай земний зі своїм приходом.

 

Фото Віталія Червоняка