Куди на Кіровоградщині втекти від домашнього тирана?

Приблизно раз на тиждень до притулку «Будинок Милосердя» у Кропивницькому потрапляє жінка, яку побив чоловік. Зазвичай постраждалих від насильства привозить поліція, найчастіше – вночі.

– Приїздять і з інших міст: Вінниці, Херсона, Дніпра, – розповідає голова молодіжної громадської організації «Будинок Милосердя» Володимир Лєбєдєв. – Та, на жаль, немає можливості утримувати людей у притулку довго. Бо наш заклад – це громадська ініціатива.«Будинок Милосердя» існує на пожертви меценатів. Але місту потрібний більший прихисток із кращими можливостями та сталим фінансуванням. Тому часто постраждалі жінки, переночувавши, вранці повертаються до своїх кривдників. Зрідка таки йдуть із дому, знімають квартиру чи змінюють місце проживання.

Наприклад, Анастасія втекла від домашнього тирана з сином-шестикласником із Херсона. Прожила у Кропивницькому близько чотирьох місяців. Їй допомогли знайти роботу, хлопчика влаштували до школи, надали матеріальну та психологічну підтримку. Нещодавно їх забрали до себе Настині батьки, які живуть у Криму. Життя поступово налагоджується.

Однак душевні травми заживають довго, накладаючи відбиток на все подальше життя людини.

Часто буває, що діти, які бачили рукоприкладство батька, виростають і починають бити матір, – констатує Володимир Лєбєдєв. Очолюваний ним заклад – поки що єдиний у місті й області, який працює цілодобово і без вихідних. Та невдовзі у Кропивницькому з’явиться центр із надання допомоги особам, які потерпіли від домашнього насильства – шелтер. У перекладі з англійської це слово означає «прихисток», «прикриття», «притулок».

Місцева ініціатива 

– Потреба в появі шелтера існує давно, – розповідає одна з ініціаторок його створення – виконавча директорка громадської організації «Територія успіху» Інга Дудник. – Однак закон не зобов’язував, а лише рекомендував органам місцевого самоврядування створювати й утримувати такі заклади. На щастя, змінилось українське законодавство. Починаючи з 2019 року, домашнє насильство, на яке часто закривали очі і влада, і суспільство, вважається злочином.

Ще раніше, в 2017 році, вступив у дію Закон “Про запобігання та протидію домашньому насильству”. Він передбачає низку послуг та сервісів, які може отримати людина, що зазнала домашнього насильства, та гарантує невідворотність покарання для кривдника. А місцева влада має захистити й підтримати своїх громадян та громадянок.

Пані Інга підкреслює: важливо охопити турботою всіх учасників конфлікту. Щоб була можливість не тільки ізолювати постраждалу особу, а й, що особливо важливо, – працювати з кривдником, аби той змінив свою поведінку.

– Існують спеціальні корекційні програми, – продовжує вона. – Та у Кропивницькому не було місця і тих, хто б цими програмами займалися.

Нарешті у жовтні минулого року десять громадських організацій розробили і підписали коаліцію локальної демократії «Місцева ініціатива»?). Ми подали до міського голови звернення щодо створення притулку.

Втім, інформаційна кампанія в Кропивницькому розпочалася ще у 2018 році. Навколо неї об’єдналося багато громадських організацій: Асоціація жінок «Дія. Кропивницький», «Територія успіху», Асоціація сприяння самоорганізації населення та інші. І лише зараз почалася практична реалізація ідеї. У грудні відбувся круглий стіл із зацікавленими сторонами, а за його результатами створено робочу групу з представників та представниць громадських організацій та міської ради. Очолила групу заступниця міського голови Наталія Дзюба.

– Чи важко було переконати, що шелтер необхідний місту? – продовжує моя співрозмовниця. – Не буду приховувати: нелегко. Адже йдеться про бюджетні кошти. Це ще один соціальний заклад, який треба утримувати. Крім того, у процесі розробки документу виявилося, що чинне типове положення не відповідає нинішнім реаліям. Довелося внести власні пропозиції та розробити нове положення. Зараз його погоджують у робочих групах, а потім винесуть як проект рішення у міську раду. Далі – справа за депутатами та міським головою.

Терра інкогніта

Адресу майбутнього центру не розголошують, її знають лише члени робочої групи та журналісти, пояснює директор міського центру соціальних служб Олег Краснокутський.

– Таким чином ми прагнемо убезпечити його мешканців та мешканок від ймовірних посягань кривдників, – каже чиновник. – Під шелтер облаштують один із корпусів соціальної установи. Тут зможуть одночасно перебувати до двадцяти осіб.

На двох поверхах розташовані кімнати для проживання матусь із дітьми. Утримання центру обійдеться міському бюджету приблизно у два мільйони гривень на рік. Поки що узгоджується кадрове питання. Передбачається наявність різнопрофільних фахівців: психолога, юриста, чергових адміністраторів, які працюватимуть у цілодобовому режимі. Звісно, будуть також керівник закладу, бухгалтер, технічний персонал. Соціальна служба працює в режимі послуг та оперативного виїзду на місце скоєння насильства або звернення до нас.   

Мовою фактів

А поки триває підготовчий етап, фізичне насильство виникає в обласному центрі щодня. Поліцейські зазначають: найчастіше насильники перебувають або напідпитку, або «під кайфом». Серед постраждалих переважають жінки.

– Створена у вересні минулого року мобільна група реагування на факти вчинення домашнього насильства міста Кропивницький 1041 раз виїздила на виклики (підрахунок ведеться за період з 17.09.2019 року по 11.03.2020 року). Щоправда, підтвердилось тільки 395 випадків, – зазначає начальник відділу превенції Кропивницького відділу поліції Головного управління Нацполіції в Кіровоградській області превенції Кропивницького майор Юрій Пантюхов.

Посадовець додає: за час роботи підрозділу від домашнього насильства постраждало 393 особи, з яких 381 жінка, 8 чоловіків та 4 дитини.

Працівники мобільної групи виявили 135 фактів домашнього насильства, вчинених повторно. Вони винесли 133 термінових заборонних приписи та здійснили 109 перевірок за дотриманням вимог заходів тимчасового обмеження прав людини. Також склали 357 адміністративних протоколів за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, з початку роботи мобільної групи поліцейські внесли 50 інформацій до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР), а саме:

• за ст. 121 (Умисне тяжке тілесне ушкодження) Кримінального кодексу України – 1;
• за ст. 125 (Умисне легке тілесне ушкодження) – 47;
• за ст. 126-1 (Домашнє насильство) – 2.

В інформації, яку надали у відділі превенції Кропивницького відділу поліції, йдеться: «Відповідно до п. 36 постанови Кабміну від 22.08.2019 № 658 «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі», постраждалим особам 21 раз організовано надання медичної допомоги. До притулку або іншого закладу … направлено 2 особи. Поінформовано управління з питань захисту прав дітей про те, що 4 дитини постраждало від насильства, а також 386 постраждалих осіб проінформовано про їхні права та соціальні послуги, якими вони можуть скористатися. Проведено 415 профілактичних бесід із кривдниками».

Мобільна група працює цілодобово і складається з працівника патрульної поліції, дільничного офіцера та працівника ювенальної превенції. Кожен з них має бронежилет, вогнепальну зброю, засоби зв’язку та навігації, аби швидко дістатися на місце інциденту. 

– Іноді інформація про домашнє насильство не підтверджується, а відбувається побутова сварка між подружжям чи іншими членами родини, – розповідає інспектор сектору ювенальної превенції згаданого підрозділу Дар’я Гнєздилова. – Тому мобільна група приймає рішення, виходячи з ситуації та відповідно до форми оцінки ризиків. Терміновий заборонний припис (ТЗП) може видати працівник поліції терміном до десяти діб, зважаючи наобставини. Закон дозволяє виселити кривдника, навіть якщо він є власником житла, або обмежити його перебування в помешканні. Терміновий заборонний припис може зобов’язати насильника залишити місце проживання чи перебування постраждалої особи. У найбільш серйозних випадках йому забороняється в будь-якій формі контактувати з постраждалою особою або входити й знаходитись у місці її перебування.

Такі засоби перестороги аж ніяк не перебільшені. Адже, як зазначає українська гендерна експертка Марта Чумало, дослідження показують, що через домашнє насильство жінки вмирають частіше, ніж від раку, ДТП та інших причин.

– Зокрема, у Львові та області за шість днів поточного місяця убито сім жінок! Їх вбили їхні чоловіки, партнери чи сини-внуки... Вже кілька років «гуляє» оціночна цифра, що за рік в Україні гине від насильства 600 жінок (раніше була цифра 1000). Але якщо така тенденція лише у Львові та області – то реальна цифра в цілому по Україні значно більша. Ми надсилали запити у Державну службу статистики України та МВС і отримали повідомлення про те, що гендерносегрегована статистика щодо цього не ведеться. Відтак ми не можемо точно знати, скільки жінок щороку вбиті своїми партнерами в Україні…

Психолог коментує

Проблема домашнього насильства така ж давня, як і саме людство, розмірковує психолог-психотерапевт, президент Української асоціації арт-терапії, дійсний член Національної психологічної асоціації України Рустам Тараненко.

– На жаль, і сьогодні його рівень лишається досить високим, – констатує він. – За офіційними даними Організації Об’єднаних Націй, понад третина жінок у світі зазнавали різних видів насильства; кожна друга жінка гине від рук партнера або члена сім’ї, а кожна третя – зазнає насильства протягом життя. Окреме питання – відсутність достовірної інформації щодо домашнього насильства, якого зазнають чоловіки (ще один аспект політики ґендерної рівності).

Україна має власну сумну статистику: 13,2 % жінок, що хоча б раз у житті зазнавали сексуального/фізичного насильства у сім’ї. На сьогодні в нашій країні не існує налагодженої мережі державних/комунальних закладів, що могли б надавати притулок і комплексну допомогу особам, які зазнали фізичного, сексуального та інших видів насильства. Особливо зауважу, що можливість отримувати таку допомогу повинні мати дорослі та діти, жінки і чоловіки! Певною мірою, цю прогалину заповнюють центри соціальнопсихологічної допомоги, соціальні центри матері та дитини, а також центри соціально-психологічної реабілітації дітей, що є в різних регіонах.

Однак їхні можливості є обмеженими, а адреси – загальновідомими, що не завжди дозволяє убезпечити потерпілих від їхніх кривдників. Тому давно назріла необхідність створення спеціалізованих закладів, які могли б мобільно забезпечити притулок особам, що зазнають насильства в сім’ї. Там фахівці нададуть першу психологічну допомогу, подальший соціально-психологічний, юридичний супровід тощо. Уже стартували перші проекти, які передбачають відкриття т. з. шелтерів. Не залишається осторонь і Кіровоградщина.

Але, як на мене, не варто захоплюватись малозрозумілою для значної частини населення термінологією, резюмує психолог. Можна використовувати назви, спираючись на широко вживані назви українською для подібних закладів: не шелтер, а притулок, або центр допомоги. Не новомодних слів чекають скривджені, а якісної допомоги або й порятунку їхнього життя 24/7. 

 

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми,  що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews

 

Людмила Макей    

Фото з соцмереж, надані Інгою Дудник, Володимиром Лєбєдєвим, Олегом Краснокутським, Рустамом Тараненком, а також із сайту "Утренний город".  

Читайте також: Історія про небайдужість, яка рятує людські життя.