Кульгава декомунізація

Наслідки чергового засідання міської топонімічної комісії, що відбулося 7 липня поточного року, стали результатом  її нещодавної  трансформації – адже  майже всі патріотично налаштовані члени були замінені або проімперцями, або простим «болотом». Тому репліки та коментарі, які лунали з їхніх вуст, викликали обурення і поодиноких представників громадськості, й всередині самої комісії.

Засідання розпочалося з розгляду низки депутатських запитів та звернень. Так, Олег Краснокутський від імені колишніх «афганців» надав список з 13 осіб з проханням розглянути можливість їхнього увічнення у назвах вулиць. Проте відповідальний за процес декомунізації Сергій Запорожан висловив зустрічний запит: «Хто ці люди, де вони служили та який подвиг вчинили?» Запит було взято до відома, але запропоновано надати додаткову аргументацію.

Наступний запит Віталія Пінчука стосувався незгоди мешканців вулиці Бабушкіна, яку перейменували на вулицю Тютюшкіна. Керівник квартального комітету №25 вельми повеселила присутніх, зачитавши звернення містян. Виявляється, люди похилого віку вважають, що вулиця названа на їхню честь (тобто, на честь «бабушок») і вимагають залишити, як було. Намагання членів комісії переконати доповідачку, що закон не має зворотньої сили, що більшовик Іван Бабушкін  жодного стосунку до міста не мав, на відміну від містянина й почесного залізничника-фронтовика Семена Тютюшкіна, виявились марними. Звісно, комісія надала відмову – тим більше, що перейменування  вже відбулося  -  розпорядженням голови ОДА Сергія Кузьменка.

Відхилені пропозиції назвати одну з вулиць на честь Андрія Кузьменка ( Кузьми Скрябіна), перейменувати вулицю Вокзальну на Ковалівський проспект. Було взято до відома рекомендацію керівництва країни вшанувати 125-річчя Євгена Коновальця у назві вулиці, підтримано пропозицію встановити меморіальну дошку Герою Радянського Союзу Павлові Луньову на його будинку, уточнена назву вулиці Єгорова – вулиця Олексія Єгорова, дана згода на демонтаж дошки Михайлові Фрунзе на колишньому будинку офіцерів та встановлення на її місці пам»ятної дошки польському письменникові Ярославові Івашкевичу, який навчався у чоловічій гімназії, розташованій у цьому будинку в дорадянські часи.

Наостанок головою комісії Олександром Грабенком був запропонований для розгляду проект рішення сесії міськради № 307, в якому містився список вулиць, провулків та тупиків з новими назвами. Проте не всі були підтримані членами комісії – доходило навіть до абсурду. Так, комісія вирішила, що Марія Приймаченко зробила недостатньо для Кіровограда, ніж радянська пілотесса Валентина Гризодубова – й відмовили у перейменуванні. Аналогічна доля спіткала Миколу Садовського та Дона Амінадо – вулицю та провулок Декабристів було вирішено зняти з розгляду. Обурення викликало й перейменування провулку Ковпака на Фруктовий, провулку «Правди» на Біанський, вулиці Серова на Болгарську та провулку Союзного на Чечорський – ці пропозиції були зняті з розгляду. Дискусії викликали пропозиції перейменування вулиці Шканди на Старообрядську та провулку 40 років України на Волошковий – і тут відмовили.

Слід віддати належне Олександрові Грабенку, який вимагав пояснень від Сергія Запорожана по кожній пропозиції. Запорожан аргументував, як міг, проте в окремив випадках визнавав необхідність доопрацювання деяких питань. У підсумку було узгоджено перелік нових назв, які будуть винесені на найближчу сесію міської ради:

Вулиця Слави –  Федора Романова;

Вулиця Аерофлотська – Олега Паршутіна;

Вулиця Белінського – Юрія Липи;

Вулиця Журбинського – Якима Лелеки;

Провулок Ватутіна – Йосипа Петрова;

Проїзд та тупик Ватутіна – Айстрові;

Вулиця 20 років міліції – Солдатська;

Вулиця 9-го січня – Січових стрільців;

Вулиця Ковпака – Неопалимівська;

Вулиця Козакова – Миколи Леонтовича;

Провулок Кронштадтський – Чумацький;

Вулиця й провулок Маршала Говорова – Фундуклеївські;

Вулиця й провулок Новозаводські – Сергія Котового;

Вулиця Панфіловців – Юрія Бутусова;

Вулиця й провулок Пожарського(об»єднані без зміни нумерації будтнків) – Валерія Гончаренка;

Вулиця 40-річчя Перемоги – Бобринецький шлях;

Провулок Толбухіна – провулок Добричів;

Вулиця Сакко і Ванцетті (рейтинговим голосуванням по трьох варіантах) – Новомиколаївська;

Відрізок набережної від Михайлівської до Великої Перспективної отримав назву набережної Героїв Чорнобиля, а безіменний провулок між вулицями Куроп»ятникова та Великою Пермською – Юлія Мейтуса. І, нарешті, було схвалено нову назву парку імені Пушкіна, яка поширилась після Революції Гідності – Козачий острів.

Остаточне рішення, як було вже зазначено – за депутатами міської ради. Надія на їхню патріотичність та законослухняність хоча й примарна, але є. Проте кульгавість процесу декомунізації міста може й до інвалідності привести – на радість  зовнішнім та прихованим ворогам.

Максим Гуцалюк