Літературно-мистецький цикл «Пам’яті безсмертна діорама»

18 вересня у міському музеї І.К. Карпенка-Карого у рамках літературно-мистецького циклу «Пам’яті безсмертна діорама» спільно з Регіональним центром наукових історико-краєзнавчих досліджень при Центральноукраїнському краєзнавчому музеї була проведена лекція «Лицарі українського степу». Її назву, що дуже влучно характеризує двох іменитих уродженців нашого краю, підказала однойменна книга історика Сергія Шевченка.

Здобувачі освіти старших класів НВО № 32 почули розповідь про наших земляків - видатного дослідника української і слов’янської літератур, філософа, літературознавця, уродженця міста Олександрія Дмитра Чижевського та педагога, публіциста, громадського діяча, одного з провідних європейських фахівців з теорії націй 1-ї пол. ХХ століття, уродженця міста Долинська Ольгерда Бочковського. 130-річчя від дня народження Д. Чижевського відзначили цьогоріч, 140-річчя О. Бочковського відзначатимемо наступного року. Обидва народилися наприкінці ХІХ століття, отже пережили одні й ті самі історичні катаклізми і випробування. Їх юність минула в Україні, а зрілість – на чужині.

Завідувач Регіонального центру наукових історико-краєзнавчих досліджень Артем Безшкуренко розповів про постать лінгвіста, філософа, культуролога Дмитра Івановича Чижевського (1894-1977). Було розглянуто питання участі діяча в процесах та подіях Української революції. Спікер висвітлив філософські погляди видатного земляка. Також відвідувачі заходу мали змогу ознайомитися з публікаціями, які належать авторству Д.І. Чижевського, та зображеннями олександрійського будинку, в якому він провів свої дитячі роки. Нині там відкрито музей.

Директорка літературно-меморіального музею І.К. Карпенка-Карого Лариса Хосяінова ознайомила учнів з постаттю Ольгерда Іполита Бочковського (1885-1939), одного з найкращих випускників Єлисаветградського земського реального училища, який у подальшому оволодів двадцятьма мовами світу, проте основною обрав українську. Будучи студентом одразу двох петербурзьких вишів, він назавжди залишив «тюрму народів» – Російську імперію і пов’язав подальше життя з Європою. Незважаючи на те, що у дитинстві отримав виховання у польському дусі (батько мав польське коріння, мати походила з литовського роду) і сім’я дотримувалася римсько-католицького віросповідання, ідентифікував себе як українця. У 1919-1922 роках наш земляк виконував обов’язки аташе Дипломатичної місії УНР у Празі. Починаючи з 1924 року працював викладачем в Українській господарській академії, де навчався Євген Маланюк, теж випускник Єлисаветградського земського реального училища.

Ім’я Бочковського, його праці було повернуто в Україну лише наприкінці 1980-х – на початку 1990-х років. До цієї пори він був «заборонений», адже поширював у світі відомості про Голодомор в Україні, організовував допомогу його жертвам, унаочнив спорідненість радянського соціалізму та німецького фашизму, назвавши їх «сіамськими близнюками».

Для лекції була підготовлена спільна виставка з друкованими працями видатних земляків, їх світлинами та сучасними дослідженнями наукової спадщини Д. Чижевського та О. Бочковського.

Наталія Мельниченко, науковиця

літературно-меморіального музею

І.К. Карпенка-Карого

міста Кропивницького