На батьківщині письменника й драматурга Юрія Яновського презентували книгу про його «Байгород» (ФОТО)

У селі Нечаївка Компаніївського району, де народився письменник і драматург Юрій Яновський, презентували «Таємниці Байгорода Юрія Яновського.Літературно-історична розвідка».

Книга, створена командою столичних та кропивницьких істориків, щойно вийшла у видавництві Імекс ЛТД. Її народження приурочили до трьох дат: 115-ї річниці з дня народження Юрія Яновського, 100-річчя народного повстання в Єлисаветграді та 90-ліття виходу повісті Яновського «Байгород». Один із співавторів, кандидат історичних наук Юрій Митрофаненко вважає, що в ній описані події народного повстання єлисаветградців проти банди Марусі Никифорової.

Цілком логічно, що автори вирішили повезти витвір своєї колективної творчості туди, де зарита пуповина одного з найяскравіших літераторів ХХ сторіччя – в його рідну Нечаївку. Здавалося б, ця подія мала б стати родзинкою мистецького свята з нагоди вручення літературної премії імені нашого знаменитого земляка. Однак цього не сталося.

У залі літературно-меморіального музею Юрія Яновського, де майже нічого не змінилося з моменту відкриття в 1972 році, зібралась невеличка купка людей. В оточенні пожовклих афіш, старих книг, вишиваних рушників та тріщин на стінах вони розповідали про своє дітище десяти-п’ятнадцяти слухачам.       

– Найкраща пам'ять про письменника – перевидання його творів, його популяризація, переосмислення його спадщини, - вважає Юрій Митрофаненко, який за кілька тижнів до цього представив нову книгу на Кропфесті. – Скажу прямо: ми напросились на участь у цій презентації. Водночас радію, що знайшлися люди, яким цікавий письменник та його філософія, виражена у словах: «Я жив, писав і думав не тільки про те, що написано в книгах». На цьому презентації книги не завершуються. Вони ще будуть у  Кропивницькому й Києві. Я вважаю, Юрій Яновський заслуговує, щоб його згадували якомога частіше.  

Над обкладинкою книги «Таємниці Байгорода Юрія Яновського.Літературно-історична розвідка» працювала молода художниця Ольга Краснопольська, яка раніше оформила книгу про поета Валерія Гончаренка у видавництві Імекс.

– Я пишаюся тим, що мені довірили намалювати ілюстрацію для обкладинки цієї книги, - зізналась вона. – Зображений на ній залізничний міст зберігся й донині. Думаю, його бачили й автор «Байгорода», й учасники повстання в Єлисаветграді.

Андрій Домаранський, у недалекому минулому – викладач природничого факультету Центральноукраїнського педагогічного університету імені Винниченка – долучився до створення книги як дослідник і картограф.  

– Іноді виникає бажання піти місцями, описаними в творі, й побачити їх на власні очі, - коментує він. – За ідеєю Богдана Стасюка та втілення видавництва читач може знайти відповіді на свої запитання, не відходячи від повісті «Байгород». Всі події візуалізовані так, щоб кожен, взявши в руки книжку й мапу, міг пройтися вулицями Кропивинцького й поглянути на них з точки зору історичних подій сторічної давнини. І місто стає зрозумілим. До цього «Байгород» був ефемерним.

Втім, завідувачка відділу мистецтв обласної універсальної наукової бібліотеки імені Чижевського Світлана Ушакова застерігає: не варто сприймати всі описані в «Байгороді» події як реальність.

– Це надумана історія, - переконана вона. – Книжка робилась як універсалія на будь-яке повстання в будь-якому місці. Це я кажу, опрацювавши велику кількість джерел. Видавці нової книги про «Байгород» представили інший ракурс. Що ж, вони мають на це право.

Історик Юрій Митрофаненко заперечує:  

– Це книга не про загальне. Такого повстання більше не було в жодному місті України в той період. А назва локацій: Вокзальна, Толчанська церква,  конкретні деталі по конкретних вулицях! Тут не вигадані герої.

Втім, ключове слово в цій дискусії міг би сказати ще один наш земляк, головний редактор журналу «Кур’єр Кривбасу» Григорій Гусейнов – авторитетна людина в літературному й науковому середовищі. Свого часу він ретельно дослідив життя і творчість Юрія Яновського. Чимало відповідей на зазначені запитання можна знайти, зокрема, в його художньо-документальному життєписі «Господні зерна» (за цей твір автор був удостоєний національної Шевченківської премії).

Григорій Джамалович називає Юрія Яновського українським Кафкою й нагадує: ця постать до кінця не пізнана й нерозгадана. Так само не можна буквально трактувати й події, описані в повісті «Байгород». «Це від початку й до кінця містифікація. Її вигадав один київський письменник, і влада невігласів почалася...», - коментує він допис про презентацію в Нечаївці у соцмережах.  

– Яновський – це айсберг, непрочитаний і не розшифрований. Митець європейського рівня, український Кафка. І одночасно трагічна людська доля. Але нам це не цікаво. Набагато цікавіше цитувати його вигадки, не розуміючи, чому він це робив і для кого, - розмірковує Григорій Гусейнов.

Водночас він нагадує: в обласному краєзнавчому музеї Кропивницького десятиліттями лежать безцінні, але неопубліковані щоденники Яновського, в яких дослідники можуть знайти відповіді на десятки спірних запитань. Можливо, коли-небудь з’явиться можливість опублікувати ці документи в тому ж таки видавництві Імекс.

Загалом про Юрія Яновського потрібно згадувати не лише в день вручення премії його імені чи під час відзначення чергових роковин. Уважно читати його твори, міркувати, обговорювати, вчитися їх розуміти. Щоб не виникало домислів і ситуацій, про яку розповіла Наталія Михайловська, нещодавно призначена на посаду директорки музею Юрія Яновського в Нечаївці.

– Коли я казала знайомим, що живу в Нечаївці, де народився Юрій Яновський, часто чула відповідь: «А хто це такий?»...

   Людмила Макей