Над усе любили свої родини та країну

історії захисників з Кіровоградщини, які загинули у війні з російськими окупантами

Щодня Україна виборює своє право на свободу та незалежність у війні з російськими окупантами, щодня втрачає на полі бою своїх найкращих синів. Ранкове місто продовжує розповідати про захисників з Кіровоградщини, які загинули у російсько-українській війні, щоб зберегти світлу пам’ять про них.

Виклики життя зустрічав з високо піднятою головою

Кропивничанину Сергію Довгенку назавжди залишиться 25. Він був чуйним, світлим та добрим. Завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував. Так згадує про сина мама Ольга:

“Виклики життя зустрічав з високо піднятою головою, йшов на зустріч перешкодам з позитивом та завзяттям. Веселий, розважливий, комунікабельний. Таким він був і таким залишиться у нашій пам’яті”.

Сергій Довгенко народився у Кропивницькому в 1999 році. Навчався в Класичній гімназії – колишній школі №33. Класна керівниця Сергія Валентина Ланецька з теплотою згадує свого колишнього учня. Говорить, що він був активним та завжди знаходився у центрі шкільних подій:

“Його дуже цінували вчителі та однокласники, він був душею школи. Мав особливу, щиру посмішку, яка осяювала все навкруги. Те, що трапилося, неможливо осягнути. Це дуже велика втрата для нас усіх”.

Після закінчення школи Сергій Довгенко навчався у Льотній академії за спеціальністю “Авіаційний транспорт. Аварійне обслуговування та безпека на авіаційному транспорті”. Під час навчання вступив на військову кафедру та отримав звання “лейтенант”. Далі хлопець разом з батьком започаткував власну справу у сфері транспорту та поштових послуг. Сергій Довгенко мав мрію і хотів працювати у великих аеропортах України. Проте цій мрії не судилося здійснитися.

У травні 2022 року Сергій Довгенко став на захист України від російських окупантів. Життя бійця обірвалося 11 січня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Піщане Харківської області. Автомобіль у якому Сергій Довгенко повертався з бойового завданян потрапив під ворожий обстріл. Молодий офіцер отримав травми, несумісні з життям.

Загинув, рятуючи інших

Ігор Місюня родом з Долинського району. Разом з родиною жив у місті Долинська. За фахом був вчителем фізкультури, пізніше отримав юридичну освіту і почав службу в поліції.

Дружина Ігора Місюні розповідає:

“Було важко, син Єгорка був дуже маленький, а його не було чотири місяці. Але ми це витримали. Коли почалася повномасштабна війна ми дізналися, що знову станемо батьками. А коли я народила Захарчика, він сказав, що записався у зведений загін до Херсона, я була шокована”.

З того часу чоловік ще кілька разів був у Херсонській області, рятував людей та надавав допомогу потребуючим. Час від часу навідував рідних. 25 грудня 2023 року він поїхав у чергове відрядження і додому більше не повернувся.

Ігор Місюня загинув 26 гpудня під час обстpілу у Хеpсоні. Поліцейський допомагав евакуйовувати людей з вокзалу. Саме і той час росіяни розпочали масований ракетний обстріл. У цей час близько 140 цивільних на залізничному вокзалі чекали відпpавлення евакуаційного потягу. Поліцейські завели цивільних в укриття. Потім почали обстежувати вокзал, щоби пересвідчитися, що всі у безпечному місці. Врешті почали спускатися самі. Ігор Місюня заходив останнім, осколки ворожого снаряду влучили в нього. Поранення виявилось смертельним.

Мріяв про донечку

Дмитро Андрученко понад усе мріяв про донечку, навіть обрав для неї ім’я – Вікторія. Проте чоловік так і не побачив, як вона з’явилася на світ, його життя обірвали російські окупанти.

Дмитро Андрусенко народився у 1992 році. Дитячі та юнацькі роки провів у Кременчуці на Полтавщині. За фахом був автослюсарем, проте вирішив стати військовим, служив у Кропивницькому, захоплювався спортом.

Дмитро хотів служити у військах спеціального призначення, тому підписав контракт.

Солдат Дмитро Андрусенко був старшим розвідником. Коли почалась окупація Криму і військові події на сході України, до завершення контракту залишалося півроку. Чоловік хотів родовжити службу в правоохоронних органах, проте не полишив побратимів і разом з ними вирушив у зону бойових дій. Там вони боронили Міжнародний аеропорт “Донецьк”.

19 квітня 2014 року Дмитро Андрусенко загинув. У захисника лишилися мати, сестра та дружина. Вже після смерті чоловіка народилася його донька Вікторія, яку він так і не побачив і на яку так чекав.

Цей матеріал створений у співпраці з Кіровоградським регіональним відділенням Благодійної організації “Українська фундація “Мрія”. Фонд надає всебічну підтримку родинам загиблих, полонених, зниклих безвісти захисників України, а також сім’ям цивільних бранців.

Регіональне відділення організації працює у Кропивницькому. Благодійний фонд пропонує гуманітарну, освітню, психологічну допомогу тощо.

Адреса: м. Кропивницький, вул. Євгена Чикаленка, 1а, оф. 307.

Телефон: 050-742-58-51.

Час роботи: 9.00 – 18.00.