Нейгаузу і не снилося! Перша музична школа Кропивницького відсвяткувала 85-й ювілей

               

У далекому 33-му році перша в місті музична школа була переповнена учнями. А після визволення від фашистських окупантів тодішнього Кіровограда кількість учнів лише збільшувалася. Для працівників цього закладу, та й не тільки,  досі загадка, як вдалося вистояти такі тяжкі часи. Сьогодні музична школа ім. Генріха Густавовича Нейгауза — альма-матер професійних музикантів. 

 

Трішки історії

21 листопада 1933 року наказом «Про відкриття державної художньої студії» розпочала своє існування школа. Лише через рік їй віддали в користування двоповерховий будинок, який належав родині Юлія Мейтуса. А ще через п’ять років присвоїли статус «музичної школи». 

Дивовижно, але за всі роки існування школа не змінювала свого місцезнаходження, а будинок – унікальна пам’ятка архітектури Кропивницького й України. 

Абсолютно неймовірна атмосфера панує у цій будівлі: величі й спокою. Уявляєте, там збиралася уся інтелігенція міста. І звичайно, дух великих музикантів захоплює й надихає.

 

У 1981 році за підтримки міського відділу культури у музичній школі було відкрито меморіальний музей видатного піаніста, педагога, нашого земляка – Генріха Нейгауза. Це унікальний музей на честь геніальної людини. 

 

Затишний і домашній 

— Я люблю цю школу. Бо була тут завжди, — розповідає Тетяна Фурлет, завідувач музею. 

Тетяна Юріївна провела все життя у цьому закладі. І має до нього найтепліші відчуття. Викладала, була концертмейстером, а зараз займається із дітьми і відповідає за музей. Говорить, що обожнює перший корпус школи, бо він затишний і домашній. 

Свого часу не розглядала жодних інших професій. Все сталося так, як повинно було скластися. І якщо повернути час назад, нізащо б у світі не змінила діяльність.

Воно й не дивно! Батько Тетяни Юрій Хілобоков — видатний музичний діяч.

 

— Мій батько Юрій Павлович Хілобоков – те покоління, яке після війни відроджувало культурну діяльність міста. Він перший артист філармонії. Починаючи з 1944 року, їздив прифронтовими зонами з оркестром, влаштовував концерти. Згодом навчався в Ленінграді, у консерваторії. Але був змушений переїхати до Одеси. А вже з 1953 року повернувся до Кіровограда і почав втілювати в життя свою мрію – створювати оркестри, - ділиться донька. 

 

Не менш захоплюючим є й те, що Юрій Хілобоков був завучем тільки-но відкритого музичного училища. Два роки багато викладачів школи викладали там, допоки не набереться штат працівників.

 

Тетяна Юріївна — дивовижна особистість, яка поєднує в собі професіоналізм, творчість, любов до дітей. Зізнається, що за час навчання вони стають рідними, а хвилювання за їхню подальшу долю не полишає навіть після закінчення школи. 

 

— Буває, що втома охоплює тебе повністю, але виходиш на сцену – і все минає. Адже ми даруємо людям добро, ніжність, прекрасне, — говорить Тетяна. – Якось із сестрою, Наталею Хілобоковою, розмовляли про життя, а вона у мене художній керівник оркестру «Концертіно». Дійшли висновку, що інакшого життя у нас бути просто не могло!

 

Про будні і плани

Сьогодні в школі нараховується 500 учнів, яких навчають 76 викладачів. Євгенія Вікторівна Малявкіна, директор школи, ділиться, що викладачів бракує. Особливо молоді. Хочеться, щоб досвід, який має теперішній викладацький склад, розбавився з енергією і новим поглядом. 

— Зі стін нашої школи вийшло понад 5000 тисяч випускників. Серед них є і люди, які продовжують займатися музикою, стали професіоналами своєї справи. Найперше, що ми доносимо до дітей, – це добро і любов. Безумовно, не кожен стане музикантом, а стати хорошою людиною повинен. Хочеться акцентувати, що всі директори музичних шкіл – випускники нашого закладу. Наприклад, Валентина Ревенко – директор  другої школи, Ольга Полевіна – директор четвертої музичної школи. Багато викладачів теж наші випускники. Ми готуємо справжніх професіоналів! Тим паче, довгий час ми були єдиним закладом у місті, — захоплено розповідає Євгенія Вікторівна.

Поміж творчих планів дирекцію школи хвилюють і прозаїчні, буденні справи. Наприклад, ремонт корпусу. Для того, щоб зберегти унікальну атмосферу і стиль будівлі, потрібні чималі кошти. Євгенія Вікторівна зізнається, що без підтримки міської ради Кропивницького та відділу культури справи були б кепські. І щиро дякує за всіляку допомогу. 

 

P.S. Надихаючі й творчі діти навчаються у цій школі. Мати можливість почути твори Сергія Рахманінова, Юлія Мейтуса, Астора П’яццоли від маленьких виконавців – неймовірне видовище. Мені пощастило прослухати концерт, який підготували викладачі з кращими учнями у п’ятницю, 23 листопада, приурочений ювілею. Захоплює закоханість майбутніх музикантів у цю справу. З упевненістю можу сказати, що Нейгаузу і не снилося таке талановите покоління музикантів: від класичної скрипки, неперевершеного фортепіано до запальних акордеонів, ритмічної гітари й зворушливого саксофону. 

 

Євгенія  Котенко