Несподівані скарби: У галереї “Єлисаветград” з’явилися мінерали та каміння (ФОТО)
Близько місяця тому власник галереї «Єлисаветград» Микола Цуканов почав захоплюватися новою несподіваною знахідкою, яка б зробила честь будь-якому столичному музею. У мішках із непотребом, які роками лежали на балконі кропивницької багатоповерхівки, ховалися справжні скарби. Невдовзі кожен охочий зможе з ними познайомитися.
— Мені зателефонували і сказали, що на балконі квартири лежить каміння. Його потрібно було викинути, оскільки власники продавали житло. Я сказав: «Нічого не потрібно викидати», і ми принесли три мішки у галерею. Зателефонував друзям, ми почали розбирати «здобутки» і з цього розпочалася камінна лихоманка, — розповідає Микола Цуканов.
У галереї «Єлисаветград» планують працювати за трьома напрямками — геологія, палеонтологія й археологія. Для цього залучають спеціалістів. Одна з них — хімік-біолог і природолюб Ніна Бабанська. Жінка каже, що у галереї в основному представлене каміння, яке знаходиться на території Кіровоградщини: слюда, гранат, зкам’янілі дерева, кристал тощо.
— Наприклад, слюда є біла — мусковіт, який росте пластинами як стіл, і чорна — біотит, росте шестигранними плоскими пластинами. Ще один цікавий факт: наша область багата гранатами. Якщо копнути, то з десяти камінь дев‘ять будуть гранатами. Будівля облдержадміністрації, вхід до телерадіокомпанії, під синьою табличкою - все облицьоване у темному гранаті (вкраплення бордового кольору). Гранати, які ростуть, можуть взагалі не забруднюватися, — говорить Ніна Бабанська.
Серед знайдених на балконі рідкісних зразків виявилося чимало кристалів, які проростають один з одного; окамянілі дерева із селища Петрове, Кіровоградської області. Детальніше про ці процеси пані Ніна повідомляє:
— У дерева є пори, коли воно довго лежить у грунті, у ці пори входить кремінь й «окремняє» його. З часом таке дерево перетворюється на опал. Деякі з викопаних каменів імовірно належать до кінця 18 століття. По-справжньому унікальні експонати. Якщо говорити про кристал, то коли він росте, виникають газоподібні речовини. З часом мінерал охолоджується і починає рости. Димка, яку ви бачите, — це краплі повітря. Коли йде процес росту, кристали м‘які, а потім стають твердими, як камінь.
Біохімік також зазначила, що будь-який штучний камінь забирає енергію у людини, а у магазинах нійчастіше такі і представлені. До слова, кварц — єдиний мінерал, який накоплює енергію з Космосу і потім віддає її. Звісно, це не всі мінерали та каміння, які представлені у галереї. Пані Ніна та пан Микола планують проводити екскурсії, показувати мінерали й каміння з різних країн світу та нашої області школярам, студентам та всім, хто цікавиться археологією.
— Кіровоградщина унікальна незайманими первозданими ділянками землі. Під степами лежать багато корисних речовин: графіт, уран, алмази, мінерали тощо. Багато чого дітям можна показати і у Кропивницькому. Ми плануємо проводити з ними навчальні експедиції, екскурсії і навіть курси археології. Групи будуть невеликими, щоб кожній дитині можна було приділи достатньо уваги. Це все хочемо зробити до початку роботи літніх таборів, щоб школярі мали можливість з користю провести час у місті, — пояснює Ніна Бабанська.
І Миколай Цуканов, і Ніна Бабанська впевнені, що захоплення камінням, мінералами не просто цікаве, а й потрібне людям.
— Те, що ми бачимо, — цього немає у жодному вищому навчальному закладі. Такого розмаїття мінералів немає і в музеях. Для більш детального вивчення ми залучаємо науковців з університетів, геологів, географів, біологів тощо. Колекція унікальна і швидко розростається. Каміння притягує прекрасних людей, — сказав Микола Цуканов.
— У Єлисаветграді (так у 19 – на початку 20 сторіччя називався наш обласний центр, — ред.) служили офіцери царської армії. Вони були освіченими, інтелігентними, бо мали знати етикет, володіти чотирма мовами, свій профіль, вміти танцювати та, крім всього, ще й знати гірську справу. Адже всі цінності заховані у надрах. Зараз, на жаль, професія археолога зникає. Фахівці, які добре знають археологію, геологію, палеонтологію, вже стали пенсіонерами. Вони допомагають нам чим можуть. Але у розкопках активно участь уже не можуть брати. Нам потрібні спеціалісти нового покоління. Ми з Миколаєм вважаємо, що потрібно відродити виховання фахівців, які б замінили старше покоління.
Дітям за допомогою каміння й мінералів можна пояснити фізику, хімію, біологію тощо. Разом з тим, можливо, хтось захоче продовжити цю справу. Цей проєкт дійсно притягує людей. Я думала, що таких енергійних і життєрадісних людей, як Микола Цуканов, уже немає. Йому окрема подяка за це все. Далі розвиваємо і зовсім скоро представимо всі ці цінності дітям, — розмірковує Ніна Бабанська.
«Утренний город» буде і надалі слідкувати за розвитком археологічної справи у Кропивницькому.
Летиція Курята
