Дивлячись на цю тендітну жіночку, ніколи не скажеш, що всередині приховується велетенська сила духу. Сторінка у Фейсбуці Наталі Святокум з Новомиргородщини (нині – Новоукраїнський район) рясніє звітами про добрі справи для наближення перемоги.

Окопні свічки

Навіть новорічної ночі, коли більшість українців у тилу підіймали келихи за мир, Наталя з чоловіком Володимиром, ще тоді у м. Новомиргороді, займалися важливою справою.

До коробки окопних свічок та протизастудних засобів за рецептурою з народної медицини, що вже були підготовлені для відправлення на передову, додалися ще й соус із хрону до м'ясних страв, хрумка капустка та вітамінні поживні ласощі з гарбуза, бананів, вишні, кунжуту, насіння льону та гарбузів, лимонів, медових пряників, вівсяних пластівців.

– Щось іще додавали в ті ласощі, про що я гарантовано забула, але йти на кухню дивитися в рецепт уже ліньки. Та й що той рецепт! Я все одно робила усе по-своєму, – розповідає невтомна бджілка, – будуть ще мені командувати, що і куди додавати та диктувати пропорції…

Накрутили смаколиків зо шість десятків, нещадно борючись із харчовою плівкою, яка ніяк не хотіла різатися ані ножем, ані ножицями.

Сотню окопних свічок хлопці на «нулі» визнали найкращим новорічним подарунком. Але перед тим довелося просити допомоги у знайомих, щоб забезпечили коробками, бляшанками, олією, недопалками свічок.

Охочих допомогти виявилося набагато більше, ніж очікувалося. З Києва надіслали півлітрові банки з металевими кришками, з Дрогобича – мішок парафіну, куплений на пожертви небайдужих людей. З інших місцин надійшли посилки з гофрокартоном, соєвою та соняшниковою олією тощо – також на дві третини оплачені благодійниками.

Навіть з Німеччини надійшла посилка з цінними речами, так потрібними на передовій. Тож невдовзі відзначили маленький ювілей – створення 500-ї свічки. А за 10 днів було виготовлено вже 1000-й вогник.

За обставин, про які Наталя не хоче говорити, довелося у січні 2023 року переїхати в сільську хатинку за 12 км від міста. З того часу виробництво свічок і виготовлення смаколиків для захисників перемістилося туди.

Попри складнощі з облаштуванням (у хатинці багато років до цього ніхто не жив), процес пришвидшився, адже парафін можна було заливати відразу по дві партії – місця стало вдосталь, а в хаті вже на той момент були цілком пристойні 2 дров’яні печі. Але все одно прохань від бійців було набагато більше, аніж Святокуми могли забезпечити.

Днями надійшов запит на окопні свічки із Херсона, де люди потерпають від повені внаслідок теракту на Каховській ГЕС. Тож з ентузіазмом взялися до роботи. Добре, що Тетяна Петруньок «підігнала» 25 кг парафіну.

Смаколики для захисників

Свічкове виробництво було в пріоритеті, але й на інші справи виділявся час. Коли одна жіночка виділила ящик яблук, Наталя взялася опановувати нову справу – варила яблука в карамелі й місила тісто на пироги.

– Я вредна жінка, яка вже понад 20 років не вживає солодощів. Але суміш ароматів яблук, щедро присмачених вершковим маслом, кориці та ванілі виявилася спокусливою і для мене. Згризла з апетитом шмат того пирога з карамелізованою начинкою.

Згодом Наталя порадувала воїнів іспанськими чурросами на святокумівський лад.

– Дешевше просто не буває! У складі тіста: борошно, вода, сіль, кориця та розпушувач. А на смак – дуже навіть нічогенько! Щоправда, ці палички у мене вийшли зовсім не такі, як то описували в рецепті. Вони мають бути пустими зсередини, у мене ж – просто хрумкі, цікаві на смак хлібці, смажені у фритюрі.

Наталя взялася підшукувати рецепти, щоб було недорого, смачно і довго зберігалося. Протестувала ще й такий рецепт:

– «Місячне» печиво на смальці та сметані («місячним» обізвала його, бо за браком формочок вирізала ті напівмісяці бляшанкою, підготованою під окопну свічку).

Печиво з варенням припало до вподоби кулінарці, оскільки готується дуже просто з варення, олії, борошна та розпушувача, а рецепт за необхідності можна змінювати за власним бажанням.

А коли власні заготовки закінчилися, небайдужі мешканці Німеччини вислали висококласні мармелади вже з Європи – тож робили смаколики з малини, чорниці, смородини, яблук, журавлини, прикрасивши соняшниковим насінням, кунжутом, цукровою пудрою.

Весна внесла корективи

Весна принесла нові турботи. Стрімким подорожчанням цибулі Наталя не переймалася, оскільки ще восени заготовила чимало фітонцидів. Вдалося закупити недорого «повітряну» цибулю, її ще називають «багатоярусною». Дбайлива господиня висадила цибулинки в ящики та розставила на вікнах і в тепличці типу «самсклепав». Весь урожай попрямував на передову, щоб вітамінізувати бійців.

В Інтернеті волонтерка вичитала, що з молодої кропиви можна готувати засіб, що заживляє рани. Тому відбули з чоловіком в експедицію. Біля їхнього будинку росте однодомна кропива, а їм потрібна була дводомна.

– Я заглядала під кожен кущик, дорогою розсівала насіння кропу й редиски – чого даром ходити, мотати кілометри. Вова в смугасту торбину складав усякі дровеняки, щоб теж типу з користю пересуватися. Врешті, кропиву я знайшла, попекла руки по лікті, але нарвала багато. І курям вистачить.

Коли ходити по березневій сльоті по кропиву не було змоги, Святокуми почали виробляти інший цілющий засіб: до монастирської мазі на оливковій олії, щоб підсилити антибактеріальну дію, додавали цибулеве лушпиння, а щоб пом'якшити – кедрову олію.

Паралельно йшла заготівля зелені для борщу. Часник і цибулю сушили і дрібнили, а потім пакували для передачі на передову.

У ті дні, коли відчувався брак оливкової олії, мазь готували з рафінованої соняшникової олії, воску, подорожника та спиртової настоянки прополісу. Засіб відмінно загоює рани, допомагає боротися з виразками на шкірі та чиряками. Цілющі мазі почали фасувати у порожні капсули «кіндер-сюрпризів», щоб виходили індивідуальні порції. Масштаби виробництва просто вражають.

Допоки пасла кіз (левова частина яких також росте на потреби ЗСУ), Наталя часу дарма не витрачала, заготовляючи цілющі трави, зокрема, чистотіл. Ще й для фіточаїв сировина знаходилася. Наприклад, м’яту розшукали саме рогаті на галявині серед суниці.

Літо диктує свої потреби. Невдовзі почнуть достигати перші фрукти. Тож тепер Наталя очікує, що вистачить сили збільшити обороти ще. Небайдужі українці скинулися вже на 50 кг цукру, тару для закаток захисникам збирали впродовж усієї зими. Отримували неоціненні слоїки і з багатьох куточків України, і з-за кордону. Родина Святокумів переконана: ніщо не змусить припинити відправляти смачні та поживні посилки на передову, окрім Перемоги.

Анета Цегельник

Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в рамках реалізації проєкту «Хаб підтримки регіональних медіа».

Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.