Олена Кваша: Про реформу, креативність та роботу телебачення в умовах недофінансування

 

Під час активних реформ, що відбулися в останні роки, змін зазнали і регіональні телекомпанії. В ефірі з’явилося суспільне телебачення. Як і кожна реформа, зміни не проходять гладко. З мінусів – недофінансування та скорочення. З плюсів – рух у новому форматі, креативність та незалежне мовлення. Про це в інтерв’ю кореспондентові “Первой городской” розповіла продюсерка філії ПАТ НСТУ «Кіровоградська регіональна дирекція» Олена Кваша.

 

– Пані Олено, розкажіть, як розпочалась ваша кар’єра?

 

– Моя кар’єра розпочалась з телевізійної ведучої. Це було цікаво й надихало. В цій професії людина не може себе переконати чи змусити. Фахом треба горіти. Людина має бути покликаною для цієї індустрії і готовою вставати о 4-й ранку та, незважаючи на погоду, їхати на зйомки. Абсолютно випадково виявилося, що ця тема цікава і для мене. Я б ніколи не подумала, що колись буду пов’язана з телебаченням та з ранковими ефірами. Так склалися зірки, це відбулося, і я щаслива. Дуже пишаюсь тим досвідом, який отримала тоді, і тією командою, з якою починала. Ми проходили через безліч ситуацій, інколи досить нестандартних і тяжких. Після цього історія мого життя була пов’язана більше з управлінською функцією.

 

– Згадайте перший ефір.

 

– Кожен ефір — це хвилювання. В мене особисто воно не проходить і, можливо, це й добре. Після ефіру завжди видихаєш, передивляєшся, цікавишся в колег, як все відбулося. Я пам’ятаю найперший тест. Ми прийшли на кастинг разом з колегою Олексієм Маком. До цієї зустрічі один одного не знали. Навіть не очікувала, що ми з цим чоловіком спрацюємось. Він на телебаченні тоді займався погодою, а я сюди прийшла з системи управління після роботи в ОДА та центрі підвищення кваліфікації. В нас з ним відбувався такий собі культурний конфлікт, який давав свої плоди.

 

– Хто привів вас у цю професію?

 

– Олена Франтасова, яка сьогодні займається програмою “Виборчий округ”, мене в цю професію і привела. Каже: “Олено, давай. Ти зможеш”. Тоді мова йшла про пілотний проект туристичної програми, і все було б нічого, але надворі була зима. Я, звісно, здивувалася, але з цієї ситуації ми викрутились. Поїхали та зробили програму про зимову риболовлю у Світловодську на Дніпрі. На думку колег, ця перша програма була досить достойною і після того робота закипіла. Пізніше мене запросили на кастинг на ранкові ефіри, і Олену Франтасову можу назвати хрещеною матір’ю того ранкового дуету, в якому я колись брала участь.

 

– Про що думає Олена Кваша, коли йде на роботу?

 

– Думаю про зустрічі з працівниками та представниками різних редакцій, в яких є свої потреби та ідеї. Я прибічниця того, що потрібно підтримувати колектив та знаходити всі можливості, щоб бадьорити ініціативу.

 

– Як виникають ідеї в колективі?

 

– Щоп’ятниці в нас відбуваються творчі засідання. Ці засідання неформальні. Ми говоримо про те, що могли б змінити, що вдалося та не вдалося протягом тижня, передивляємось моменти наших ефірів тощо. Ми маємо можливість навчатися і цю річ дуже цінуємо.

 

– Як живе канал в умовах реформації та фінансової кризи?

 

– Перебуваючи під прапором реформи, ми мали чітке розуміння, що будуть виклики, відбудеться ребрендинг та зміна кадрової структури. На мій суб’єктивний погляд, в нашій структурі були найбільш жорсткі кадрові зміни – скорочення. Таких змін зазнали як обласні дирекції, так і центральна філія. Ми тримаємось та знаходимо можливості виготовляти своїми силами власний контент. “Суспільне” поставило чітку задачу дотримуватись стандартів. В нас на новинах дуже мало людей, але це не означає, що глядач отримуватиме новинний ефір низької якості. Ми придумуємо різні креативні фішки, щоб утримати глядача та здобути нового.

 

– Розкажіть, що це за креатив?

 

– Наприклад, ми стали першою філією, яка почала випускати одночасно теле— та радіо-шоу. Перед нами були виклики щодо забезпечення структури, підбору сюжетів, гостьових, щоб це сприймалося добре на слух і не втратило на картинці. Нам це вдалося, і це класно. Людина вранці може дивитись програму по телевізору, а їдучи на роботу, має можливість слухати її по радіо. В роботу над ідеєю ми вкладаємо максимум, і колектив у цю ідею вірить навіть в умовах кризи.

 

– Чи не падаєте духом в умовах недофінансування?

 

– Грошей немає, але підтримка від людей дарує додаткові сили. Це дорожче, ніж гроші. Працюємо, незважаючи на те, що Верховна Рада не обіцяє нормального фінансування у 2019 році. Різні подібні маніпуляції з цим питанням є тиском на свободу слова. Ми ініціювали соціальну акцію у Фейсбуці. Звернулися через соціальні мережі та запропонували людям підтримати нас у цій “оксамитовій боротьбі”. Нас душать гривнею, мовляв, не дамо їм грошей і, можливо, вони стануть більш лояльними. Людей, які підтримують нашу роботу, ми закликали прикріпити до свого фото у Фейсбуці рамку “Я підтримую Суспільне”. Я була просто вражена. Участь в акції брали люди, яких я зовсім не знала. Пізніше ці рамки почали до себе брати жителі інших областей. Флешмоб – це наша ініціатива авторська. В Києві його модернізували.

 

– Ви бачите плюси цієї реформи? Наразі видно значне скорочення штату, і це, можливо, великий мінус.

 

– Люди, які зараз працюють у колективі, стали більш міцними та більш готовими до різних проявів роботи в телевізійній та радійній сфері. Наш колектив не сидить в рамках своєї програми. Відбувається обмін досвідом, і кожен в команді зможе замінити свого колегу. Взаємообмін – це правильно. Реформа нас підштовхнула до активної роботи у соцмережах. Ми до цієї роботи поступово йшли, але якби не реформа, то йшли б ще дуже довго. Сучасна вимога дозволила нам долучити чималу кількість аудиторії з Фейсбуку. Коли окремі сюжети набирають по 50-100 тис. переглядів, то це свідчить, що це саме та нива, на якій треба працювати. Слід додати, що ми активніше стали співпрацювати з філіями. Започаткували спільні прямі ранкові ефіри на дві області — Полтавську і Черкаську. Мета ефірів – мотивувати глядачів з інших областей подорожувати. Зібратись та відвідати незнайоме місто без туристичної групи. Купити квиток та відвідати місто-сусіда.

 

— Що хотіли б додати на завершення?

 

— Хочу всіх колег привітати зі святом. Бути творчими і сильними у своїй справі! Вдячна за можливість бути разом.

 

Дмитро Семенюк