Олена Міхальова: Велика пригода починається з першого кроку
Кропивничанка Олена Міхальова майже чотири роки займається бігом. За цей час вона двічі подолала дистанцію в 10 км та один раз – 21 км. Зараз Олена готується до марафону, який відбудеться у Києві. Як підготуватися до старту з нуля, при цьому не нашкодити собі та де займатися у Кропивницькому, кропивничанка розповіла кореспондентці «Первой городской».
– Я була активною дитиною, займалася народними танцями, любила фізкультуру в школі, – розповідає Олена. – Мені подобалося стрибати, швидко бігати, але найтяжче було пробігти два кілометри. Я могла робити будь-що, але тільки не бігти цю дистанцію.
– То що ж надихнуло змінити це?
– Колись була реклама з монахинею, якій більше 90 років і яка 47 разів брала участь в айронмені – триатлоні на довгу дистанцію. Коли почитала про цю жінку, у мене ніби щось ввімкнулося у свідомості: а чим я гірша? У 2016 році вирішила собі зробити подарунок на день народження: зареєструвалася на забіг. Це був один з доволі крупних стартів, які проходять в Україні щорічно, завершення бігового сезону, дистанція 10 км.
– Як готувалися?
– У мене не було ніякого досвіду, а дистанція потребує спеціальних навичок. Попереду було шість місяців для підготовки. Я скачала собі програму тренувань з інтернету. Основна помилка початківців – вони хочуть відразу бігати швидко, довго і великі старти. Але недарма кажуть, що велика пригода починається з першого кроку. Починати треба з ходьби та правильного дихання, а вже тоді поступово переходити на легкий біг. За цією програмою я протягом двох місяців тільки переходила на біг. Основна мета на цьому етапі – щоб суглоби і м'язи звикли до навантаження. Лише через чотири тижні я перейшла на 15-хвилинний біг. Тепер тренувалася моя витривалість. Після цього щоразу додавала по п'ять хвилин і так дійшла до потрібної мені дистанції.
– Розкажіть про сам старт.
– Старт відбувся 7 жовтня. Я дуже хвилювалася, але поруч були ще три тисячі спортсменів, і це так надихало. Перші п'ять хвилин думала: що я роблю, краще зупинитися. Це нормальна реакція організму, головне продовжувати бігти. Дуже мотивували вболівальники. Пробігши, я почувалася просто супервумен. Наступні днів сім у мене була страшенна крепатура, але це ніщо порівняно з емоціями, коли ти долаєш останні кілька метрів, отримуєш медаль. Я бажаю всім пережити таку радість.
– Які секрети підготовки до серйозного забігу?
– До тренувань потрібно підходити з розумом та бігати у задоволення. Не треба відразу гнатися за рекордами. Немалу роль відіграє систематичність та загальна фізична підготовка. Окрім власне бігу, потрібно ще виконувати елементарні вправи: присідати, стояти у планці, відтискатися. Сила, витривалість – усе це взаємопов'язано. Також треба працювати над координацією, закачувати стопи. Я, наприклад, вранці йшла на силове тренування, а ввечері бігала. Ближче до старту налягала на силові.
– Де в нашому місті можна тренуватися, окрім галасливих шкільних стадіонів?
– Я бігала у дендропарку, на Козачому острові, трохи по місту. Для мене було відкриттям, що стадіон «Червоної Зірки» відкритий для всіх охочих з 6 ранку до 8 вечора. Тепер займаюся там.
– Чи потрібно тренуватися щодня, щоб мати хороший результат?
– Щоб бігати щодня, потрібен певний рівень фізичної підготовки. Найкраще бігати через день. Все індивідуально, але я виробила собі графік: у вівторок вранці силове тренування, ввечері – бігове, у середу відпочиваю. У четвер знову тренуюся вранці і ввечері, у п'ятницю відпочиваю і так далі. Головне – дослухатися до свого організму і достатньо відпочивати та відновлюватися, інакше є ризик отримати травму. Взагалі три – чотири тренування на тиждень вважається достатньо, якщо людина не готується до змагань чи стартів.
– А як мотивувати себе, коли не хочеться йти на пробіжку?
– Треба вміти відрізняти лінь від справжньої втоми. У першому випадку я себе таки витягую на тренування. Але був момент, коли я вийшла на пробіжку, біжу і відчуваю, що мені надзвичайно важко. Я зупинилася, повернулася додому і відпочивала два дні. Після цього з'явилися сили і мотивація бігати знову і я продовжила свої тренування. Зараз я розумію, що тоді це було надмірне навантаження, перевтома, брак відпочинку.
– Розкажіть про своє членство у Кропивницькому біговому клубі.
– Мій погляд на біг кардинально змінився після знайомства з учасниками бігового клубу KroRunClub. Це клуб не професіоналів, але аматорів з певним досвідом, яким ми обмінюємося. Наші тренери Іван Поліщук і Стас Зелинський мають великий біговий досвід. Разом з ними ми працюємо над спеціальними біговими вправами. Також тренери запрошують цікавих людей з лекціями. Наприклад, до нас приїздив член збірної України з бігу по пересіченій місцевості. Він? біолог за фахом і застосовує свої знання в біговій практиці, розповідав про вплив стресу на біг. Коли отримуєш подібні знання, це значно поліпшує якість твоїх власних тренувань. Ти починаєш бігати усвідомлено, враховуючи всі аспекти: харчування, сон, відпочинок, свій поточний фізичний стан.
– До речі, чи вживають бігуни спортивне харчування?
– Спортивні домішки: вітаміни, білкові сполуки – можуть стати в нагоді, вже коли людина тренується для марафону – 42 км. Навіть на дистанції 21 км організм має достатньо власних ресурсів, щоб пробігти і відновитися. Я просто стараюся правильно і різноманітно харчуватися.
– З вашого досвіду, чи допомагає біг схуднути?
– Насправді це міф, тому що людина худне, коли споживає менше калорій, ніж витрачає. Біг може хіба що посприяти схудненню: він розганяє обмін речовин, поліпшує роботу усіх систем. Але найкраще – це збалансовано харчуватися, вживати достатньо білків, жирів і вуглеводів.
– Як ви прийшли до рішення пробігти 21 км?
– Мене мотивував Стас. Він підійшов до мене на тренуванні і спитав: скільки бігаєш? А на той момент мій максимум був 10 км. І він каже: я бачу, що ти можеш 21. Я почала тренуватися. На той момент я вже мала певний досвід, і мої тренування дещо відрізнялися від попередніх. Дехто думає, що коли готуєшся на 21 км, то мусиш кожного тренування пробігати рівно цю дистанцію, але насправді треба пробігати її за кілька тренувань в сукупності. Я, наприклад, за тиждень бігаю до 40 км. На серйозних стартах у нас спрацьовує так званий ефект стіни. У когось це 10-й кілометр, у когось – 16-й. Після нього організму потрібен час на відновлення, тому не треба його наражати на цю стіну постійно.
– Хто може потрапити в біговий клуб?
– До нас можуть приєднатися усі охочі. Тренування проходять двічі на тиждень. Ще я б порадила усім, хто хоче почати бігати, записатися на забіг. Це мотивуватиме самоорганізуватися. Зазвичай для участі треба зробити невеликий грошовий внесок, це теж по-своєму мотивує. Займатися можна самостійно або з тренером. У нас в місті щороку проводиться півмарафон, можна їздити на старти до інших міст.
Наталка Нічишина
Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно - живи позитивно» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.
