Пам’яті легендарного українського Сенсея - Володимира Савченка

 

Дякуємо вам, Сенсею!

 

Десятого липня не стало Володимира Савченка. Його прізвище добре знала спортивна громадськість не лише Кіровоградщини і України, а й далеко за їх межами. Видатний Сенсей став ініціатором створення єдиного в нашій державі Центру традиційного карате – бази підготовки з традиційного карате збірних команд України, був Президентом всесвітньої та національної федерацій традиційного карате-до.

Учні та колеги Володимира Васильовича можуть розповідати про нього годинами – такою людиною він був, таким залишиться у пам’яті. Зокрема, Олександр Ожигов написав про нього теплий спогад, який ми процитуємо зі скороченнями.  

 

У 1955 році в родині лікарів Савченків народився хлопчик, якому дали ім’я Володимир. Його батько, заслужений лікар України, був основоположником торакальної хірургії в Кіровоградській області, мама працювала на станції переливання крові.

 

Володя ріс активним і допитливим хлопцем і в 14 років захопився заняттями самбо в Кіровоградському спортивному товаристві «Динамо», де його першим тренером став Володимир Гриценко. Однак не тільки спорт приваблював хлопця: тоді він навчався в дитячій художній школі, де особливо йому подобалося ліплення, що в подальшому відбилося на захопленні старовинним японським мистецтвом «Оші-е» – створенням об’ємних картин з тканини, картону і вати.

 

 

Після закінчення школи він хотів продовжувати вчитись образотворчому мистецтву, але за порадою батьків вступає до Одеського медичного університету і, як його рідний брат, стає продовжувачем династії лікарів. Під час навчання в університеті продовжував заняття боротьбою в обласному товаристві «Спартак» (Учитель Анатолій Матюшенко), входив до складу молодіжної збірної області по дзюдо. В цей же час почав вивчення японської Будо-культури під керівництвом піонера Серіндзі Кемпо в СРСР Юрія Метешкіна.

 

У 1974 році разом з Олександром Грішняковим створює групу з вивчення карате, куди в якості тренерів запрошує студентів Одеського політехнічного інституту Еміля Васкеса і Фредді Надаля з Домініканської Республіки.

 

Сам Володимир згадує це так:

– На той момент класичного бойового мистецтва Японії в СРСР не існувало. Були лише групи людей, які займалися рукопашним боєм, як правило, це були люди, що служили в спецвійськах.

 

Новина про те, що двоє студентів займаються справжнім професійним карате, швидко облетіла Одесу. Володимир Савченко, познайомившись з ними, запросив їх займатися в тій групі, в якій займався і вже трохи тренував сам.

Так в Одесі з’явилася перша група із занять «Кемпо». Саме в цій групі Савченко вперше знайомиться з технікою нунчаки і Саї. Однак з часом КДБ закрив секцію.

 

1976 року в Кіровограді він знайомиться з майбутньою дружиною Ларисою. Закінчивши навчання в медінституті в 1978 році, того ж року, не отримавши ще диплома, одружується з Ларисою. На своє весілля він мало не спізнився. Поїзд з Одеси прийшов о 8-й ранку, а реєстрація була о 9-й. Поки він одружувався, брат в інституті отримував його диплом.

 

В цьому ж році він починає працювати дитячим лікарем-травматологом у Кіровоградській обласній лікарні. Але захоплення карате не залишив і створив першу в місті секцію, члени якої стали брати участь у змаганнях різного рівня.

 

 

У 1983 році в СРСР заборонили вивчати і викладати японське бойове мистецтво, тому довелося перейти до підпільних тренувань. Володимир залучає до тренерської роботи студента Кіровоградського інституту сільськогосподарського машинобудування Алі з Афганістану, який займався у себе на батьківщині тхеквондо.

З 1987-го він три роки жив в Угорщині, працював головним дитячим ортопедом у госпіталі Південної Групи Військ СРСР. З перших днів служби вступає до будапештського спортивного клубу BVSC, де починає професійно вивчати Карате школи Шотокан під керівництвом Учителя Каро Бержея.

Спочатку угорці не надто привітно поставилися до представника армії, яка окупувала їхню країну. Але з часом вони побачили, що він перш за все лікар, а не загарбник. Тому відносини з часом налагодилися. Там же незабаром у цьому клубі почав викладати карате десятиразовий чемпіон Японії з куміте, чемпіон світу з куміте 1983 р., інструктор Японської асоціації карате Тошіхіро Морі.

 

І після трьох років щоденних тренувань Володимир починає виступати за спортивний клуб ВVSC в розділі Ката. Також проходить стажування на семінарах-практикумах, що проводять японські інструктори JKA на території Угорщини. У 1990 році він здає тести на 1-й Дан Карате школи Шотокан комісії JKA, очолюваної Сенсеєм Сатоши Міязакі. Володимир стає першим українським атлетом, який пройшов повний цикл навчання Карате JKA з 9 Кю по 1-й Дан.

 

 

У зв’язку з виведенням радянських військ з Угорщини він повернувся в Україну. Йому пропонували залишитися працювати в Будапешті і гарантували подальше забезпечене життя, оскільки він зарекомендував себе як хороший спеціаліст. Але він повернувся в Україну і присвятив себе створенню федерації традиційного карате України.

У грудні 1990 року, після повернення в Кіровоград, створює першу в Україні Школу традиційного карате і починає будівництво японського Додзьо, як центру вивчення японської Будо-культури. Тоді каратистів в Україні було вже багато. Але чорний пояс від японця отримала тільки одна людина –  Володимир Савченко.

 

 У 1998 році, після проходження Міжнародного семінару інструкторів ITKF в Сан-Дієго, здає тести на 4-й Дан комісії ITKF, очолюваної Сенсеєм Хідетака Нішіями. Міжнародним визнанням діяльності Федерації традиційного карате-до України стало отримання ліцензії на проведення 21 Чемпіонату Європи з традиційного карате, який відбувся в Києві за підтримки почесного президента Федерації Вітольда Фокіна. У 2000 році в Києві він організовує перший в Україні чемпіонат Європи з карате.

 

У 2001 році Володимир залишає медицину, якій віддав 25 років, пропрацювавши дитячим травматологом. Він сам згадував це так:

 

– Як можна судити змагання, коли тобі привезли дитину після вибуху гранати? На двох стільцях не всидиш. Тому я й пішов з медицини і зосередив всі свої сили на розвитку традиційного карате.

 

У 2005 році, пройшовши семінар інструкторів в Сан-Дієго, здає тести Учителю на 5-й Дан, в Хомбу Додзьо ITKF в Лос-Анджелесі. У лютому 2006 року запрошується в Парламент Японії (м. Токіо) для вручення Диплома ITKF. 

 

Організовував в Україні міжнародні семінари-практикуми по традиційному карате. Сенсей Хіроші Шираї неодноразово приймає запрошення ФТКУ провести атестаційні семінари-практикуми для українських атлетів в Хомбу Додзьо Федерації в місті Кіровограді.

 

У 2015 році Володимир став заслуженим працівником фізичної культури і спорту України. У 2017 році отримав грамоту і медаль Верховної Ради України. У 2019-му Володимира Савченка обрали президентом Всесвітньої федерації традиційного карате.

14 липня Володимиру виповнилося б 65 років… 

Редколегія висловлює співчуття його родині. Дякуємо, Сенсею, що ви були.