Поезією й музикою заквітчані
Помічнянському жіночому клубу «Надія» — 30 років!
У народі кажуть: «Душі криниця», а криниця живиться джерелами, які її наповнюють. Чим більше їх, тим краще. Саме таким джерелом, що додає енергії, заспокоює, лікує, допомагає розкрити творчі можливості людини, розвинути її особистість, став жіночий клуб «Надія». Він успішно працює з 1987 року на базі Палацу культури м. Помічної. Очолює клуб Світлана Токмовцева, а допомагає їй директорка центральної бібліотеки міста Валентина Прокопенко.
Сьогодні об‘єднання налічує 60 представниць, які мають різну освіту, різні вподобання та захоплення, різні професії. Серед них — працівники освіти, культури, медицини, залізничники, економісти, держслужбовці, ветерани праці. І всіх їх об‘єднала «Надія», для якої не має значення вік, професія, статус, посада чи захоплення. Адже всі вони є подругами, які мають на меті збагачувати і розвивати духовний світ через активне спілкування і вивчення світового мистецтва, вивчення і розуміння рідного слова, природи, народної творчості, ознайомлення з життям видатних особистостей, долею жінок різних країн світу. Учасниць жіночого клубу без вагань можна назвати берегинями, бо саме вони дбайливо ставляться до традицій та звичаїв нашого народу, намагаються відроджувати їх та створювати щось нове.
За всі роки існування «Надії» проведено безліч заходів: читацькі конференції та презентації книг сучасних авторів, ювілейні та музичні вечори, розважальні програми, майстер-класи, зустрічі з людьми різних професій, письменниками, співаками. Щорічно члени клубу беруть активну участь у проведенні міських свят: «На Покрову — у Помічну!», «Масляна», у районних фестивалях: «Степограй», «Перлини Добровеличківщини» та обласному «Вересневі самоцвіти», виставках у краєзнавчих музеях та виставкових залах району і області. Завдяки таким творчим, талановитим жінкам, які по-справжньому захоплюються мистецтвом, про клуб «Надія» та Помічну відомо як в області, так і за її межами. А чудові вироби декоративно-ужиткового мистецтва знайшли своє почесне місце навіть у музейних та приватних колекціях різних країн світу. Про діяльність клубу постійно з‘являється інформація на шпальтах газет: «Сільське життя», «Чорноморський гудок», «Магістраль».
Частими гостями на засіданнях бувають ветерани війни та праці, медичні працівники, психологи, багатодітні родини, держслужбовці, поети — представники Добровеличківщини та сусідньої Новоукраїнщини (літературні студії «Пролісок» і «Ранок»), обласних літературних об‘єднань («Степ», «Парус», «Євшан»), члени Національної спілки письменників України, як-от бував у нас у гостях і наш земляк — відомий український письменник Григорій Гусейнов з дружиною.
За ці роки наші жінки стали справжніми поціновувачами багатьох видів мистецтва, особливо подобаються їм вечори поезії та музики, яких ми всі чекаємо з нетерпінням. Не раз за останні роки були нашими дорогими гостями літератори-земляки: члени НСПУ, лауреатки літературної премії ім. Є. Маланюка — Валентина Кондратенко-Процун та Антоніна Корінь разом зі своїми творчими друзями — Олександром Антоненком та Володимиром Яремчуком. Останній три роки тому мав у «Надії» такий успіх, що жінки прагнули придбати його поезію у… рукописах! Тоді ж А.Корінь вручила йому на першу книгу кошти, що були зібрані від розповсюджених тут книг. І «Надія» виправдала свою назву — за три останні роки В.Яремчук видав вісім книг своїх віршів, поем, гумору та пісень.
Пригадується їхній приїзд, коли вони виступали разом з нашим мером Миколою Антошиком, який добре акомпонував свої українські пісні на бандурі. Колорит вечора був чудовий! Ми завжди чекаємо цих людей у гості!
А нещодавно відбулася творча зустріч «Поезією й музикою заквітчані» з членом обласного літературного об‘єднання «Степ», лауреатом обласної літературної премії «Сокіл степів», поетом з Новоукраїнки Олександром Антоненком та вчителем музики музичної школи №4 Кропивницького, лауреаткою багатьох фестивалів та пісенних конкурсів, Любов‘ю Кардаш.
Олександр Володимирович розповів, що з часу останньої зустрічі у клубі «Надія» він написав декілька збірок віршів, допомагав колегам у підготовці збірок до друку, сам друкувався у різних виданнях і періодиці й популяризує творчість своїх колег зі студії «Ранок». Уважно слухали присутні розповідь про його творчі пошуки, про те, де бере теми для своїх творів, як проводить вільний час. Це — сад, город (великий — на три сім‘ї: свою, сина і дочки!), рибальство, полювання (з чотириногим другом!), велосипед і, головне, зустрічі з творчими людьми. Нові враження від поїздок і спілкувань — все це збагачує поета, надає йому сили творити, знаходити нові образи і сюжети. З великим задоволенням і піднесенням Олександр співав свої пісні, читав лірику і гумор (цикл «Картини з життя сучасної людини»), поетичні твори для дітей. Познайомив нас з пародіями на колег «по цеху» та на самого себе, розповів про історію написання вірша — тексту на конкурс козацьких пісень.
…Тихо звучить трепетний голос поета-барда, всі зачаровані справжністю таланту доброї небайдужої людини. Вірші, пронизані любов‘ю до рідного краю, природи, до простої людини і світу, що її оточує, до жінки, коханої, схвилювали серця присутніх, пробудили якісь справжні теплі хвилі у душі, налаштували на глибокі роздуми. Поезії Антоненка підходить таке визначення — це веселкове сяйво і свіжість картин, світлий росяний ранок, незамулене, чисте джерельце рідного слова, помножені на величезну доброту, повагу, любов до рідної землі, світу, до кожної людини.
Справжньою, багатобарвною окрасою зустрічі став і виступ актриси, співачки, викладачки бандури та вокалу музичної школи Л.В.Кардаш.
Не один раз на своїх засіданнях ми вели мову про Лесю Українку, геніальність її поезії, силу духу і вміння любити життя і людей. Зовсім по-іншому предстала вона у літературно-музичній композиції «Я в серці маю те, що не вмирає», яку підготувала Любов Вікторівна. Велично і хвилююче звучав голос співачки, бо, згадуючи непростий життєвий шлях поетеси, по-іншому співати і говорити про неї не можна. Присутніх вразили сила і виразність її голосу, краса його тембру, підкупила виконавська майстерність. Всі відчули — це професіонал! Якими прекрасними були миттєвості спілкування! Тиха співбесіда з колежанками, відповіді на запитання, розповіді про навчання співу в Італії, співпрацю з оперною співачкою, нашою землячкою, народною артисткою України Л.Забілястою, про свої успішні акції та концерти, свою любов до музики, до талановитих дітей — все це дало нам розуміння того, яка вона незвичайно піднесена, як займається самовдосконаленням і пошуками свого «Я». Ми побачили, що молода, красива, енергійна Любов Вікторівна постійно у русі, шукає, творить, знаходить особливе у давно відомому. Її виступ показав, що вона «справжня перлинка» і помітно вивищується у всіх своїх пориваннях, мріях, у пропагуванні культури і мистецьких цінностей нашого народу.
Спасибі гостям, вони виступили не тільки перед нами, а й у сусідній школі, де старшокласники також їх тепло і з розумінням сприйняли.
Зустріч завершувалася, присутні не поспішали розходитись, обмінювались враженнями, бо емоції зашкалювали. Виявилося, що у школі є своя поетеса, і у нас аж дві. Добро породжує добро!
Хай квітнуть таланти нашої Кіровоградщини!
Валентина Прокопенко,
директор Центральної бібліотеки міста Помічної.
Світлана Токмовцева,
голова жіночого клубу «Надія» міста Помічної
Віра Пєтухова
Жіночому клубу «Надія»
Клуб «Надія» зародився,
Коли в нас ще був Союз,
Він не втримався — розпався.
Клуб наш — тільки розростався!
Тридцять років — то не жарт,
А життєвий справжній гарт!
Ми тепер, ніби сім‘я, –
Більш півсотні різних «Я».
Різні мови і смаки
Згуртували нас таки.
От як сотню наберем,
Сотника і оберем.
З давніх днів, насамперед,
Нас гуртує — мудрий «пед» –
Педагог, «на усі сто»,
Буде сотником. А то!
Молоді ми і не дуже,
Нам до всього не байдуже,
В вільний час — то те, то се,
Та сім‘я — понад усе!
Бабця, мама, ми — дружини,
На нас тримаються родини!
-----------------
Алаверди від Олександра Антоненка
Так трапилось, що прочитав проект цієї статті в електронному вигляді. Спочатку у душі запротестував проти дифірамбів на свою адресу, а коли переспав, то на другий день заспокоїв себе: люди старалися, писали… Хайтакібуде… (це не помилка, це таке моє одне слово).
Коли я був у «Надії» останнього разу (разом зі своєю дружиною! — хотів, щоб вона послухала Любов Кардаш і заодно зустрілася зі своїми давніми помічнянськими знайомими), жіночки просили написати їм пісню, щоб вона була як візитна карточка їхнього жіночого клубу. Написав, але тримав як сюрприз. Прочитав статтю — не витримав, віддаю! Вчіть слова, можете правити. Ноти привезу.
Олександр Антоненко
Пісня жіночого клубу «Надія»
1. Ми, помічняни —
прості і не прості,
Бо Помічна —
це не якийсь там вам Париж!
З добром і радістю
запрошуємо в гості, –
Поганий настрій
за воротами залиш!
Приспів: Линуть роки,
як журавлі у вирій, –
Хіба зупинить хтось років політ?..
Та ми «Надії» нашій щиро вірим,
«Надії» нашій більш
як тридцять літ!
2. Тут поїзди гудуть
безперестанку,
Бо місто наше —
дивний вузол залізниць.
Гудки летять,
летять далеко на світанку,
Ще далі —
слава помічнянських чарівниць!
Приспів.
3. Хліба навкруг —
як вийдеш за містечко,
Ромашки й рута
нашу стежку стережуть,
Тут з милим ми колись
зустрілись, недалечко, –
Нашу любов
у полі трави бережуть!
Приспів.
Нагадаємо: Як кропивницька поетеса Антоніна Корінь святкувала свій ювілей (ФОТО)
