Православні поминають святого лікаря архієпископа Луку

 

«Життя моє – в служінні Христу»

 

В наші дні образ святого лікаря архієпископа Луки (пам'ять його 11 червня) став близьким величезній кількості людей, що живуть на просторах України, Росії, Греції та в інших країнах. Сучасна людина вчиться у нього берегти і примножувати найдорожче, що передано нам поколіннями наших предків - справжню Православну віру, любов до Бога і ближнього.

 

Професор медицини і єпископ, хрест і скальпель, наука і релігія. Лікар Войно-Ясенецький вже на початку свого життєвого шляху досягає професійних вершин. У 1916 р. лауреат премії від Варшавського університету «За кращі твори, що прокладають новий шлях в медицині». А пізніше - через 30 років-удостоєний Сталінської премії I ступеня, яку він віддав на допомогу дітям - жертвам війни. Він стає найвідомішим свого часу вченим-хірургом, автором 55-ти наукових праць з хірургії та анатомії. За його книгою «Очерки гнойной хирургии» вчилися кілька поколінь наших хірургів!

 

А на долю святителя Луки випало те, що пережили багато православних архієреїв і священиків Руської Церкви першої половини XX століття: гоніння, арешти, табори, в'язниці (святитель Лука провів у в'язниці 11 років), тортури. Пройшовши все це більшовицьке пекло, святий залишився вірним сповіданню Істини - і де б він не був – у в’язниці, на кафедрі, за операційним столом, він був носієм Слова Божого. «Так нехай просвітиться світло ваше перед людьми, щоб бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, Котрий на Небесах" (Євангеліє від Матфія).

 

Все, що ми знаємо про святителя і сповідника Луку, беззаперечно свідчить про те, що він не відійшов від Бога ні на мить і чисте духовне світло супроводжувало його всюди, де є щира потреба і щира звучить молитва.

 

А 9 червня виповнюється 289 років з дня блаженної кончини святого праведного Іоанна Руського, сповідника, який народився на Україні. Воїн армії Петра Великого в битві з турецькими військами під час визволення Азова з тисячами інших своїх співвітчизників був захоплений в полон і потрапив в Кессарію Каппадокійську, що в Малій Азії, в підпорядкування до якогось Аги, що утримував табір яничар. Іоанн відчуває на собі психологічний тиск і ненависть турків. Він - «кіаф», «невірний», він гідний мук. Його піддають жорстоким паличним побоям, плюванню, спалюють йому волосся і шкіру на голові, кидають в гній і нарешті визначають жити в стайні серед домашніх тварин.

 

Іоанн витримує всі муки смиренно, з гідністю, проявляючи свій непохитний християнський характер. На побої і знущання турків святий відповідає словами апостола Павла: «Хто може відірвати мене від любові Христа? Я вірю і маю любов до Господа мого Ісуса Христа, Єдинородного Сина Божого, і ніхто не може мене змусити відвернутися від Бога...» «Я готовий померти, але не відмовитися від Христа».

 

Йдуть роки. Святий Іоанн як полонений виконує накази господарів, але постійно молиться, постить, щосуботи причащається Святих Таїн. Своїм життям він здивував турків, і вони в захопленні стали називати його «вели» - «святий» і навіть дозволили після його кончини поховати за християнським чином. Зі сльозами і благоліпністю вчорашній раб був похований християнами-турками, вірменами, як архієрей. На руках несли тіло Святого, в оточенні свічок і кадильниць, на християнське кладовище. Минуло 3,5 роки і за Божественною благодаттю небесне світло з'явилося над могилою святого у вигляді вогняного стовпа.

 

Абсолютно нетлінне і пахуче і донині тіло (Святі Мощі) зараз знаходяться в храмі Святого Іоанна Руського в м. Новому Прокопіоні, на грецькому острові Евбея.

 

Святий Іоанн прославляв Бога серед невірних. А Господь прославив його на небесах і на землі. Біля раки зі святими мощами Іоанна паралітики починають ходити, біснуваті заспокоюються, сліпі прозрівають, хворі зцілюються. І не тільки православні, а й протестанти, турки-мусульсмани. Нерухомі святі мощі святого Іоанна, але вони проповідують здійснені чудеса. Місце поховання святого Іоанна стало місцем паломництва. Сотні тисяч людей щорічно з благоговінням, в мовчанні приходять до святих мощей, до цієї великої святині Православ'я. І всім по їх вірі дається життєдайне дихання благодаті, яку святий Іоанн отримав від Всесильного Бога. Він і понині з’являється скорботним, хворим і нужденним грекам і всім, хто закликає його по всьому світі. «Я - Іоанн Руський» - говорить святий.

 

А 14 червня пам'ять першого святого врача Київської Русі, ченця Києво-Печерської Лаври - преподобного Агапіта - лікаря безмездного! Запам'ятайте, дорогі читачі, святі імена цих Великих синів православних народів Київської Русі - України! Закликайте їх на допомогу, просить їх святих молитов перед Богом за себе, за дітей, за онуків, за нашу Україну!

 

Протоієрей Євгеній Назаренко