Рятуйте наших… чоловіків!

 

В Україні близько мільйона родин не можуть мати дітей. І якщо раніше вважалося, що безпліддя — це проблема жінок, то сьогодні медики запевняють: справа не лише в панянках, а й у їхніх партнерах, які з певних причин не можуть стати батьками. Є дані, що безпліддя у 60 відсотках всіх випадків має чоловіче походження.

 

 

Чоловічий доктор

 

У таких випадках треба звертатися до лікаря–андролога. Андрологія (в перекладі з грецької вчення про чоловіків) — галузь медицини, яка вивчає чоловіків, чоловічу анатомію й фізіологію, а також захворювання чоловічої статевої сфери та методи їх лікування. Оскільки нормативно–правова база в Україні поки що не дозволяє запровадити в лікарнях посаду андролога, його функції виконують урологи або сексопатологи. На жаль, таких фахівців небагато. На Кіровоградщині, де мешкає майже мільйон громадян, андролога не знайти вдень із вогнем. 

 

— У районних лікарнях сексопатологів немає, тому чоловіче безпліддя беруться лікувати навіть гінекологи, — розповідає лікар–сексопатолог обласного Центру планування сім’ї та репродуктивного здоров’я Сергій Галіченко. — Як правило, після цього пацієнти приходять до нас. Через розрізненість фахівців зібрати статистику чоловічого безпліддя в регіоні складно. Однак на основі даних наших відвідувань можна стверджувати: чоловіче безпліддя з кожним роком прогресує. Наприклад, у 2015 році з первинним безпліддям у 2015 році до Центру звернулося 269 чоловіків, в 2016–му — 297. 

Причин зростання чоловічих проблем багато, переконує лікар. Це й екологія, і спосіб життя, і вплив телебачення та Інтернету, які нав’язують думку про вседозволеність у сексуальних стосунках. Відтак хлопчики починають сексуальне життя дуже рано. Їхнє статеве дозрівання починається з 11 років, однак фізіологічно вони готові до стосунків у 15–16 років. Імовірно, в такому віці діти мало знають про норми сексуальної поведінки. Крім того, в Україні ціле покоління чоловіків народилося після Чорнобильської аварії. 

Багато з них страждають на статеві розлади та безпліддя. Перепоною до щасливого батьківства стають гормональні порушення, в тому числі уроджені. Їхні причини не завжди бувають зрозумілими лікарям, тому й піддаються лікуванню важко. 

— На жаль, люди без вагань ідуть на консультацію до хірурга або стоматолога, а от до сексопатолога чомусь соромляться, — зазначає Сергій Анатолійович. — Ось, наприклад, сьогодні на прийомі була пацієнтка, яка прийшла одна. Чоловік відмовився йти до лікарні, бо йому соромно. Водночас немає нічого осудливого в зверненні до сексопатолога. Краще звернутися раніше, коли проблему ще можна подолати, ніж чекати, поки вона укоріниться і стане невиліковною. 

 

Два чоботи — пара 

 

Марина та Іван чекали свого первістка тринадцять років. «Чортова дюжина» літ напруженого чекання, розчарувань і відчаю закінчилася радісною звісткою: у них буде дитина! 

— Думали, що завагітніти не можу я, через свої негаразди— розповідає жінка. — У районній лікарні мені проводили обстеження, навіть до «бабки–ворожки» ходила, по монастирях їздила — так тривало роками. А потім знайомі підказали, що в Кіровограді є Центр планування сім’ї, де працює сексопатолог. Він призначив чоловікові здати сперму на аналіз, та вмовити мого Ваню на цей крок було дуже нелегко! А коли все–таки зробили спермограму, то виявилося, що «винними» були його сперматозоїди… 

Сексологія і сексопатологія — це галузь, де хвороба одного з членів подружжя вважається проблемного іншого. До сексопатолога потрібно приходити парами, а не поодинці. На жаль, сьогодні поки що більшість людей цього не розуміє. Безпліддя — це така річ, що навести лад за місяць не виходить, так само як і справитися з порушенням ерекції чи сім’явиверження.

Пацієнти дізнаються про кабінет сексопатолога в Кіровоградському обласному Центрі планування сім’ї та репродуктивного здоров’я людини, в основному, з Інтернету, або ж з інформації на сайті Центру. Хтось почув від знайомих, які вже тут побували, а хтось проходив повз і випадково побачив вивіску… В середньому щодня кабінет відвідує 10 — 15 чоловік. Переважна частина — пацієнти, які звертаються вперше.

 

Жіноча душа в чоловічому тілі

 

Трансгендерність — розбіжність гендерної ідентичності людини з приписаною при народженні статтю (Вікіпедія). Людей, які відчувають себе некомфортно у власному тілі, в Україні та світі суттєво побільшало. Є такі й у Кропивницькому. Наприклад, п’ятеро пацієнтів обласного Центру репродуктивного здоров’я хочуть змінити стать. Причину таких метаморфоз поки що ніхто не може назвати. Сергій Галіченко радить батькам таких дітей із розумінням ставитися до проблеми, а не «ламати через коліно». 

— Якщо людина не сприймає себе у власному тілі — вона не винна, — пояснює він. — Проблеми можуть виникнути в чотири — п’ять років, коли дитина починає ідентифікувати себе не як хлопчика, а як дівчинку, або навпаки. Імовірно, це проблема психологічного порядку, тому необхідною умовою є тривале (протягом місяця) обстеження у стаціонарі психіатричної лікарні. З такими пацієнтами працюють психологи. Вони готують їх до думки: якщо змінив стать — назад шляху немає. 

Пацієнта з намірами перевтілитися в іншу стать спостерігає протягом року сексопатолог, і якщо його рішення не змінюється, його направляють до Києва. Там працює комісія зі зміни статі, яка виносить остаточний вердикт. Жоден із пацієнтів, які стоять на обліку в Центрі, поки що на такий кардинальний крок не наважився. 

 

Курс на просвітництво – курс на спасіння

 

Громадські активісти з Всеукраїнської коаліції репродуктивного здоров’я та планування сім’ї проаналізували причини основних проблем вітчизняної репродуктивної галузі. Свої висновки вони виклали в проекті Концепції Державної програми «Репродуктивне здоров’я нації» на період 2017 — 2021 роки, де звертають увагу на неналежний захист інтересів… чоловіків у попередні роки дії Програми. 

Зокрема, в документі йдеться: «Недотримання принципів гендерної рівності у сфері репродуктивного здоров’я та загальна орієнтація системи надання послуг переважно на потреби жінок спричиняє неналежне залучення чоловіків до питань планування сім’ї та збереження репродуктивного здоров’я, обмеження доступу до відповідних послуг. Система надання медичних послуг з репродуктивного здоров’я має враховувати потреби та особливості обох статей».   

— Концепція була розроблена на основі Планів та Цілей сталого розвитку ООН на 2016–2030 роки, відповідно, в її фаховості нема підстав сумніватись, — каже керівниця проекту «Репродуктивне здоров’я в Україні» Олена Панченко. — Вкрай важливо не зволікати з прийняттям згаданого документу, поки ми не втратили те, що так важко здобували всі ці роки. В умовах, коли середня тривалість життя чоловіків в Україні на десять років менша, ніж у жінок (а це приблизно 66 років), високою залишається чоловіча НАДСМЕРТНІСТЬ, а відтак — і статеві диспропорції, що негативно впливають на стан загального й репродуктивного здоров’я в країні. Смертність чоловіків праце-здатного віку у 3,5 рази перевищує смертність жінок. Додатковим чинником є наслідки складної військово–політичної ситуації, незворотні воєнні втрати переважно чоловічого населення, підвищена інвалідізація (в т.ч. осіб, які зазнали каліцтв тощо) також є загрозливою для відтворення населення країни. Така ситуація позначається на статевому співвідношенні у населенні, зумовлює збільшення частки самотніх жінок, неповних сімей та дітей–сиріт. 

Є над чим замислитись…

 

Горобці — молодці 

 

Мудрі педагоги кажуть, що починати виховувати дитину потрібно ще до її народження. Але хто навчить майбутніх батьків таким наукам? Адже сучасні діти, незважаючи на «продвинутість», насправді не знають і десяти відсотків від тієї інформації, якою треба володіти, щоб бути здоровим.

Втім, не все так погано, як здається. Нещодавно кропивницька журналістка — мама двох синочків (Любомиру вісім, Володимиру — рік) Олена Горобець видала дитячу книжку «Горобці — молодці». Є в ній один віршик, який, на мою думку, дуже співзвучний із темою нашої розмови. 

 

Де беруться братики

 

Де б мені братика взяти?

Хіба з Інтернету скачати?

Хто знає адресу сайту?

І скільки він мегабайтів

Заважить — 

Хто мені скаже?

 

Я в мами питав… 

Ага, так і знав — 

Вигадує щось про капусту!

Та хіба в голові моїй пусто?!

Капуста ж із супермаркетів — 

Але де ж там шукати братиків?

 

Тож благаю, допоможіть!

Хто знає правду — пишіть. 

Бо й виросту так один, 

у мами і тата син…

 

Я поцікавилась в Олени, чи існують якісь секрети «хлопчачого» виховання?

— Хочу зазначити, що у вихованні хлопчиків нема чогось такого особливого і відмінного від виховання дівчаток, — каже вона. — Але вочевидь це не зовсім так, починаючи від ігор, іграшок і мультиків, які люблять хлопці, і в яких їхні мами повинні бути експертами, та закінчуючи тим, які вимоги суспільство ставить до чоловіків і на що потрібно звертати увагу у вихованні. А це орієнтація на досягнення, на відповідальність за свої дії та слова, на розвиток ініціативності і підприємливості, винахідництва і творчості. Але при цьому я не дозволяю протиставляти хлопців дівчатам, ми з чоловіком не використовуємо фраз типу «ти ж не дівчисько» і іншим, хто в нашій присутності так каже, пояснюємо, що дівчата не гірші за хлопців. 

Важливим моментом виховання в родині є власний приклад, формування моделі чоловічої поведінки, місця чоловіка в сім›ї і в суспільстві через ставлення до батька, продовжує Олена. 

У сім’ї культивується роль батька як беззаперечного авторитета, того,  хто ухвалює остаточні рішення. Тато бере активну участь у житті синів, їхньому навчанні та вихованні, виконує половину обов›язків по дому і може сам залишитись з дітьми, коли у мами є справи поза домом і сім›єю.

…Може, це і є рецептом виховання справжніх чоловіків — майбутніх захисників, надійних друзів та чоловіків, турботливих батьків і щасливих коханих? Так хочеться, щоб таких в Україні було якомога більше! 

Людмила Макей