Ротарі-клуб. Служіння понад себе

  • 24 серп. 2018 09:02
  • 1986
    • Новина Ротарі-клуб. Служіння понад себе Ранкове місто. Кропивницький
     
    Їх називають носіями нових духовних якостей суспільства, людьми дій та невпинного руху. Недарма на емблемі міжнародної організації Ротарі-клуб зображений маховик — символ динамічних перетворень та постійних змін. 
     
    Ротарі — це об’єднання громадян певного статусу. Вони живуть у різних країнах, але сповідують спільні принципи. Зазвичай це втілення важливих цілей сталого розвитку людства: боротьба з бідністю, збереження довкілля, подолання епідемій тощо. 
     
    Водночас ротарі перебувають поза політикою (хоча серед ротарійців чимало відомих політиків, у тому числі шестеро президентів Америки, кілька міністрів, принців і навіть королів) та поза релігією. По всьому світі діють понад 35 тисяч Ротарі-клубів, які мають свої розгалуження у двохсот країнах та об’єднують більше двох мільйонів чоловік. Не є винятком і Україна, де створено 54 осередки цієї організації.
     
    Шерше ля фам!
    У це важко повірити, але ще десять років тому ротарійство вважалось виключно чоловічою прерогативою. Устав Ротарі Інтернешенел більше ста років дозволяв членство в організації тільки чоловікам. І от, нарешті, крига упередженості скресла, і представниці прекрасної статі стали повноправними членами міжнародного руху. Жінки не лише увійшли до місцевих осередків, а й очолюють Ротарі-клуби в різних містах, у тому числі й українських. 
     
    Так, нещодавно президентом столичного Ротарі-клубу «Київ-Центр» стала наша колега, голова Українського журналістського фонду Людмила Ольховська. Тож на зустрічі в медіа-клубі «На власний погляд» вона не лише приймала привітання від регіональних журналістів, а й ділилася планами діяльності на новій посаді. 
     
    — Для мене Ротарі — це, перш за все, можливість спілкуватися й отримувати нові знання, — зізналась пані Людмила. — Це безпрецедентний досвід самоорганізації, взаємовиручки та допомоги, адже ротарійці, в якій країні вони не жили б, вважають себе представниками однієї родини. Мені довелося певний час жити в Польщі та Австралії, і я переконалась у цьому на власному досвіді. Та й зараз, подорожуючи світом та буваючи у закордонних відрядженнях, я завжди впевнена: мені будь-якої миті готові підставити плече колеги з Японії, Америки, Німеччини та інших країн. 
     
    Ми з однодумцями клубу «Київ-Центр» збираємось реалізувати чимало суспільно корисних проектів. У вересні клуб організує потужну консультаційну групу з досвідчених керівників, підприємців, урядовців, які надаватимуть допомогу за різними напрямками. 
     
    Наприклад, ми опікуємось інтернатом для особливих дітей та подарували йому комплект для заняття гончарством. Наш клуб розписує стіни в дитячих лікарнях Луцька, Києва, Дніпра. Ротарі Інтернешенел видав грант на реалізацію проекту «Симфонія життя», щоб придбати апарат для ранньої діагностики вад слуху у новонароджених. До військового госпіталю завезли унікальне обладнання вартістю 100 тисяч доларів. 
     
    Завдяки канадській спільноті Ротарі здійснено серйозний гуманітарний проект «Пожежники для України». Кевін Рол з Едмонтона передав контейнер з обладнанням для пожежних частин Львова, Ужгорода, Івано-Франківська, Тернополя та Чернівців. І таких міжнародних проектів чимало.  
    Насправді у світі є багато людей, які бажають допомагати іншим, продовжує Людмила Ольховська. Корумпованим урядам можуть не довіряти. А ротарійцям — довіряють.  
     
    Сердечний порятунок
    На засідання медіа-клубу запросили й ротарійця Ростислава Лукача, який очолював клуб «Київ-Центр» у 2010-2011 роках.
    — Я відкрив для себе Ротарі у 2004 році під час стажування у США, — розповідає пан Ростислав. — Тоді триста людей зібрались у ресторані відомого готелю і спілкувалися на тему благодійності. Це мене вразило, оскільки йшлося про чималі суми на допомогу іншим людям. Повернувшись до України, знайшов подібний Ротарі-клуб в Одесі, а згодом у Києві. Бізнесмени, підприємці, викладачі, лікарі, вчені, юристи, державні діячі збираються раз на тиждень для того, щоб зробити добрі справи у своїй громаді. 
    Наприклад, Ротарі-клуб допоміг провести операцію на серці африканському хлопчику, який ледь не помер через бюрократичну тяганину. Долучили своїх одеських колег, домовилися з медиками, і дитина отримала шанс на життя! Його родина живе в Уганді, де рівень доходів та медицини не дає надії на лікування й одужання. Але завдяки Ротарі-клубу сотні й тисячі таких дітей живуть, навчаються, здобувають освіту.       
     
    Служіння понад себе
    А починалося все в 1905 році у США, коли в Чикаго зібрались місцеві бізнесмени на чолі з адвокатом Полом Гаррісом і замислились: «Чому це бандити об’єднуються, а ми ні?» Ці люди зрозуміли, що добро повинно бути активним і вміти за себе постояти. Кажуть, їхнім першим проектом стало будівництво громадської вбиральні. Здавалося б, річ надто проста і прозаїчна, але місто не мало ні грошей, ні можливості на її реалізацію! Лише добра воля разом з коштами доброчинців докорінно змінили ситуацію. Причому не лише в конкретному населеному пункті, а й у житті мільйонів людей. Відтоді гасло «Служіння понад себе» стало правилом життя Ротарі Інтернешенел. Водночас ідеї доброчинності та волонтерського служіння стають більш популярними й в Україні. 
     
    — Датський підприємець Єстер Ліндхольд двічі проводив у Києві опитування про те, чи готові українці присвятити себе благодійності, — пояснює Ростислав Лукач. — Різниця у відповідях до Майдану та після виявилась разючою. У 2015 році думки українських бізнесменів були майже такими, як і в їхніх колег із Європи та США. Тобто за менталітетом Україна серцем знаходиться в родині західних країн.
     
    Отож, зрозуміло, що ротарійці, окрім успішної професійної діяльності, займаються волонтерством. Серед них дуже популярний так званий Тест чотирьох питань, який визначає їхнє ставлення до справи. 
     
    Чи в цьому істина? Чи справедливо це по відношенню до всіх, кого це стосується? Чи це зміцнить добру волю та дружбу? Чи буде це на благо всім зацікавленим?  
    Вважаю, подумати над відповідями на ці запитання корисно кожному з нас.
     
    Конкурс журналістських матеріалів «Поспішай творити добро» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.
     
    Людмила Макей