Шантаж і голод на чужині: як хлопці з Африки приїхали до Кропивницького у футбол грати
У кропивницькому клубі «Олімпік» футболістам затримують зарплатню упродовж двох років.
Почалося все з того, що юнаки з п’яти африканських країн: Кот-д’Івуару, Сенегалу, Гани, Гамбії та Нігерії поїхали до Кропивницького в пошуках футбольного майбутнього. Тут їх взяли до команди «Олімпік», яка грає в аматорському чемпіонаті України. Окрім гарного майбутнього, їм обіцяли зарплату від 3200 гривень, оплату харчування та проживання.
– Ми просто хотіли грати у футбол, стати професіоналами в цій сфері. Я почав займатися футболом, коли мені було ще 10 років. У 17 я поїхав до Індії, де грав упродовж трьох років. Потім, повернувшись назад до Африки, я отримав пропозицію пограти в кропивницькому клубі, яку із задоволенням прийняв, – розповідає гравець «Олімпіка» Стів.Мій співрозмовник зазначає, що хлопці, які прибули до Кропивницького, змалечку грають у футбол. Вони постійно тренуються, аби в айбутньому стати такими, як їхні кумири.
– Із самого дитинства мене захоплювала гра Андрія Шевченка. Я почав слідкувати за його кар’єрою з того часу, коли він перейшов до «Мілану». У той же час, одним з найулюбленіших футболістів й головною зіркою у моїй країні є Дрогба. Ми всі захоплювалися його грою. Зараз, коли я дивлюся футбол по телевізору, то найбільше полюбляю гру «Барселони» та, зокрема, Мессі. Але богом футболу, звісно, є Марадона, – продовжує Стів.
Коли футболісти приїхали до України, вони відразу почали грати за «Олімпік». Деякі з них грали упродовж двох років. У цей період вони не отримували зарплати від керівництва клубу.
– За два роки, що ми перебуваємо тут, ми не отримали від президента ні копійки. Все очікували, що він нарешті заплатить нам наші кошти, однак терпець увірвався, й ми пішли звідти. Ми б раді були піти раніше, проте президент почав нас шантажувати. Він сказав, що якщо ми не гратимемо в його команді, то вони просто зроблять щось з нашими документами. Також лякав тим, що відправить нас додому.
Оскільки зарплати африканські спортсмени не отримували, то виживати їм довелося за батьківські гроші.
– На їжу нам гроші надсилали батьки, адже розуміли, в якій скрутній ситуації ми перебуваємо. Проте з часом у них закінчилися фінанси, й вони почали запитувати, навіщо я туди поїхав, що дає мені мій клуб.
Частина хлопців планує лишитися тут у пошуках роботи. Деякі мріють просто потрапити додому, де не були вже кілька років.
– Я лише хочу поїхати додому, до своїх близьких та рідних. Ми з ними не бачилися вже дуже довго. Однак на квиток додому мені потрібно 800 доларів. Мої батьки не спроможні зібрати і половини цієї суми.
Але навіть попри цю ситуацію хлопці не втрачають надію та в майбутньому мріють підкорити футбольний всесвіт.
– Коли поїду додому, хочу повернутися до тренувань. Я планую продовжити грати у своїй країні, аби потім отримати можливість грати в іншій. Можливо, колись гратиму в топових клубах Франції чи Італії. Це моя мрія, як і те, аби забезпечити моїй родині безтурботне життя.
Зараз футболістів прийняв Будинок «Милосердя», де їх годують та надають житло. Незважаючи на ситуацію, що склалася, вони відгукуються про Україну лише позитивно.
– Це справді гарна країна зі смачною їжею. Перше, що я спробував тут, був борщ, який мені нереально сподобався. Також тут я почав їсти гречку. Колись нам приготували жаб. Хоч ми того не очікували, але насправді вони виявилися дуже смачними. Їжа – це їжа.
Окрім надання їжі та даху над головою, волонтери намагаються допомогти хлопцям з вирішенням питання безпосередньо з президентом їхнього вже колишнього клубу.
– Ми їм знайшли адвоката, який займатиметься безпосередньо їхніми питаннями. Він буде вирішувати з президентом, чи поверне той їм кошти за весь час гри у клубі, чи все ж таки вони мають повернутися додому ні з чим, – розповідає керівник Будинку «Милосердя» Володимир Лебєдєв.
Тренер команди Юрій Кевлич у коментарі the Бабелю заявив, що грошей футболістам ніхто не обіцяв, харчуванням і житлом їх забезпечували за договором на час змагань. Він наполягає на тому, що спортсмени звернулися до журналістів, щоб отримати статус біженців.
– Вони можуть розповідати все, що завгодно, – так, як вони хочуть це уявити. Ми аматорський клуб, і платити зарплату нікому не збиралися. Не треба видавати бажане за дійсне. Аматорський клуб не виплачує зарплати. Вони думали, що їм тут нададуть контракти мільйонні, як в «Манчестер Юнайтед», – сказав Кевлич.
Він додав, що аматорський клуб у принципі не зобов’язаний надавати гравцям прожиток і житло.
– Ми їм надали форму, екіпіровку, якої вони навіть не заслуговують. На виїздах ми їх годували, їм подобалося. А те, що вони зараз себе представляються жертвами і хочуть отримати статус біженця, – це теж дурневі зрозуміло, але у них це просто не вийде. А що вони слабкого рівня футболісти, чому вони не говорять про це? – заявив тренер.
Нікіта Шендеровський
