Щаслива мить, або Пригоди курсантів ліцею «Сокіл» у бібліотеці Чижевського

 

Щаслива мить, вона у кожного своя. День народження, на який ти вперше запросив друзів, перша поїздка з батьками на море, перша зустріч з коханим, перший дотик твоєї дитини. Такі хвилинки збираєш, як намистинки на сувору нитку життя, і потайки ними милуєшся в тенетах власної пам’яті. Щасливі хвилинки! Їх так мало у житті, і чомусь вони зникають у плині часу, і тобі здається, що похмурого дощового осіннього дня не варто розраховувати на казку. Осінь природи, осінь життя.

 

Та несподівано на порозі бібліотеки з’являються вони, 30 хлопчаків у камуфляжній уніформі, 30 пар допитливих оченят — курсанти ліцею «Сокіл». Вони веселі, швидкі, непосидючі та щирі. Саме такі, якими тільки можуть бути діти у чарівному віці дванадцять років. Військовим строєм, а як інакше — це ж курсанти, підіймаються сходами на другий поверх. 

 

 

У затишному залі працівники бібліографічного відділу для них організували майстер-клас та вікторину. Старанно та охайно хлопці роблять книжкові закладини. Закладки зроблено, і маленькі непосидьки запитують: «А що далі?». А далі вікторина. Поділені на команди курсанти завзято виборюють перемогу та опановують для себе нові знання. Хлопці дізнались старовинну назву науки «Бібліографія», де з’явилась перша бібліотека, хто такі бібліографи та як правильно заповнювати замовлення до книгосховища. 

 

Час плине швидко, і ось уже лунає команда керівника: «На перший-другий шикуйсь!» Та як тут швидко можна вишикуватись, коли навкруги стільки цікавого? Ось старовинна книга, а там яскравий журнал, а ще є зручні крісла, у яких неодмінно треба посидіти. Та майбутні військові виконують команду, і починається екскурсія відділами бібліотеки. Наче справжні соколята, вони літають по відділу документів із економічних, технічних та природничих наук, розглядаючи експонати виставки «Хобі-time», і дивуються: «Невже це все зробили бібліотекарі?». 

 

 

Обережно заходять до відділу рідкісних і цінних документів і здивовано питають: «А це музей?». Застигають, наче по команді «Струнко!», у відділі краєзнавства біля майстрині Світлани Баркової. Оченята блищать, і дійсно, не кожного дня побачиш, як майстер на твоїх очах створює картину з тендітної вовни. Завмирають від цікавості під дверима відділу документів іноземними мовами: «Невже тут дійсно працюють іноземці? Ніколи в житті не бачив справжнього іноземця!». Двері відчиняються і, о диво, за столом працює волонтер Корпусу Миру США, американка Гейл Нілі. Мить, і плямистий вихор оточує стіл. Схвильовані хлопці… Шокована Гейл… Та справжня американська жінка, мати п’ятьох дітей та бабуся шістьох онуків, швидко бере ситуацію до рук. І ось вже хлопці розсаджені на стільцях у півколі, а волонтер починає спілкування англійською. І несподівано для себе кадети починають ставити запитання, згадуючи англійські слова. Викладач дивиться на годинник, час прощатись, і у стінах іноземного відділу лунають дзвінкі дитячі голоси: «Слава Україні!». І дивлячись на ці відкриті обличчя, чомусь хочу вірити, що в  цієї країни буде і сила, і слава, і майбутнє!!!

 

А в бібліотеці ще стільки цікавого. Можна оглядати виставку старожитностей у відділі мистецтв і вдарити у дзвін, який колись висів на єлисаветградському залізничному вокзалі. Можна фотографувати фантасмагоричних звірів Євгена Василевського на виставці «Металеві метаморфози». І немає сенсу розповідати, що ці скульптури зроблені в техніці арт-зварювання. Вони зараз нічого не чують, вони дуже захоплені і навіть не здогадуються, що в цей похмурий осінній день до стомленого від життєвих випробувань бібліотекаря прийшло справжнє диво — диво справжніх посмішок і найщиріших почуттів. Щасливі хвилинки… Тепло твоєї душі. Вони не здогадуються — вони просто щасливі. Щаслива мить у кожного своя.

 

Марина Григор’єва,

головний бібліограф 

довідково-інформаційного відділу

ОУНБ ім.Д.І.Чижевського