Що таке «Гендерний портрет міста Кропивницького» та хто його створює?

 

Я намалюю ваш портрет… 

 

 

Чи знаєте ви, що більшість мешканців Кропивницького – це жінки «бальзаківського» віку (40 років і більше)? У чоловіків середній вік варіюється в межах 37 – 38 років і має тенденцію до зростання. А ще кропивничанки народжують у віці 25 – 29 років. Утім, побільшало жінок, котрі народжують у 40. Хлопчиків, до речі, з’являється на світ більше, ніж дівчаток, але, починаючи з 50-річного віку, ця пропорція змінюється і чоловіків стає менше.

 

Ці та інші цікаві особливості увійшли до «Ґендерного портрету Кропивницького» – дослідження, яке експертки громадської організації «Асоціація сприяння самоорганізації населення» нещодавно презентували громаді міста. Аналіз проводили на основі інформації Кропивницької міської ради, Головного управління статистики у Кіровоградській області, Головного управління Національної поліції в області та Державної міграційної служби в області, наданої на запит організації.

 

Як зазначають авторки, це порівняльне дослідження містить інформацію з розподілом жінки/чоловіки, дівчата/хлопці в таких темах: демографія, громадсько-політичне життя та ухвалення рішень, охорона здоров’я, освіта, громадський порядок та правопорушення, міграція. Всі ці сфери фінансуються за гроші громади – з місцевого бюджету.

Та чи завжди при прийнятті та реалізації програм соціально-економічного розвитку враховуються інтереси й потреби жінок, чоловіків, дівчаток і хлопчиків? Адже Конституція України гарантує рівність усіх громадян, «незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних і інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками». Такі ж засади закладено й у Загальній декларації прав людини, прийнятій і проголошеній резолюцією 217А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року.

 

Однак нині поширена практика, коли бюджетні кошти на реалізацію програм ідуть не на потреби конкретних людей, а на середньостатистичну людину…

 

 

Історія і сучасність

 

Аби уникнути такого узагальнення, у 1984 році австралійка Ронда Шарп сформулювала теоретичні засади формування гендерних бюджетів. Вона довела, що це важливо як для життя окремо взятих громадян і громадянок, так і для держави в цілому.  

Згодом ініціативи з формування бюджету з урахуванням гендерних аспектів були започатковані в більш ніж 50 країнах світу. Їхнє впровадження почалося з аналізу гендерних чинників при складанні бюджету, а конкретно – з оцінки впливу державних витрат на поліпшення становища жінок. (Гендерна абетка для українських медіа. Видання друге/Котова-Олійник С., Стельмах Б., Ярош О.: посібник – Луцьк: Волинська мистецька агенція «Терен», 2017).

Нині успішні практики гендерного бюджетування допомагають громадам Австрії, Танзанії, Німеччини, Естонії та інших країн. Зокрема, в албанському Ельбазані жінки беруть активну участь у бюджетному процесі, а в німецькому Берліні цілеспрямоване гендерне бюджетування сприяє налагодженню життя у «проблемних» районах. Та для того, аби знати, які кошти й куди спрямувати, потрібно створити «Ґендерний портрет» території.

 

Першими українськими містами, які отримали такі «портрети» у 2008 – 2009 роках, стали Херсон, Житомир, Чернівці, Львів. У 2011 році з’явився  «Ґендерний портрет» Чернівців, Вінниці, у 2016-му – Сумської області. Такі аналітичні звіти створюють як на національному, так і на регіональному рівнях. І от, нарешті, дійшла черга і до Кропивницького.    

 

 

Вперше на Кіровоградщині  

 

– Ми були одними з перших, хто досліджував цей світовий тренд ще у 2008 році, – пояснює керівниця громадської організації «Асоціація сприяння самоорганізації населення» Алла Волошина. – Проте Кропивницький, за українськими мірками, – невелике місто. Тому й отримує «Гендерний портрет» саме зараз. Можливо, раніше не було спільної волі влади та громади, щоб просувати гендерну практику на рівні політичних рішень. Нині громадяни починають розуміти, що під час спільного господарювання всі люди мають бути залучені у соціально-економічний процес. Коли є місце для кожного і кожної і в культурному просторі, і в економічному розвитку, і в інших аспектах.

 

Незважаючи на те, що гендерні портрети в Україні почали створювати давно, методології їх написання у вільному доступі немає. Наша організація впроваджує цю методику, робить цілісний документ. Ініціативу підтримало Міністерство міжнародних справ Канади.

 

Те, що Кропивницький таки отримав свій «Гендерний портрет», – результат спільної діяльності громадських організацій та політичних лідерів і лідерок нашого міста, а також міжфракційного депутатського об’єднання «Рівні можливості» на чолі з Катериною Шамардіною. У це об’єднання входить п’ять депутаток.

 

На жаль, жінки-політикині залишаються не дуже помітними персонами в інформаційному середовищі. А тим часом у берез-

ні 2019 року Кропивницький став підписантом Європейської Хартії рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад (ЄХР). Таким чином, ми взяли зобов’язання протягом двох років прийняти План дій щодо реалізації положень Хартії. Цей рамковий документ декларує ідею, що чоловіки та жінки матимуть рівні шанси й можливості для реалізації своїх амбіцій, талантів, а також можливість повною мірою реалізувати себе в своєму рідному місті чи селі.

 

– Як документ працюватиме?

 

– Як громада вирішить, так і буде. Але для того, щоб мати, з чого починати, необхідно провести дослідження. Подивитися, в якій точці ми перебуваємо зараз? Оцією точкою правди і є «Гендерний портрет міста Кропивницького».  

 

 

Точка правди

 

– Рухатися можна, тільки спираючись на правду і на об’єктивну реальність, – продовжує Алла Волошина. – Це стосується і особистого життя, і життя громади. Треба зрозуміти, де ми, куди хочемо прийти і якими будуть ці кроки до мети? «Гендерний портрет» відображає демографічні особливості нашого міста, стан здоров’я громади, рівень злочинності, міграційний фактор, кількість народжень і смертей тощо.   

 

Працюючи над дослідженням, ми виявили цікаві речі. Наприклад, у виконавчому комітеті міськради працює більшість жінок віком від 46 до 60 років. Чоловіків значно менше, їхній вік 35 – 45 років. А от у депутатському корпусі їх більше, ніж жінок. Зокрема, у шостому скликанні працювало 57 чоловіків і 19 жінок. В нинішньому, сьомому скликанні, 38 депутатів і 6 депутаток.

 

Ще одна важлива деталь: у нашому місті жінки більше виступають у ролі виконавців, а не тих, хто керує та приймає рішення. Має бути паритет. Тим більше, що жінок у Кропивницькому мешкає більше, ніж чоловіків. Треба усвідомлювати, що всі ми – не просто населення, а жінки й чоловіки, хлопчики й дівчатка. Кожен і кожна з нас має свої особливості. Майстерність влади полягає в тому, щоб кожного й кожну включити в соціально-економічний процес.

Так-от: після з’ясування, де саме ми знаходимось, буде написаний план реалізації Європейської Хартії рівності жінок і чоловіків у житті місцевих громад з урахуванням інформації, відображеної в «Гендерному портреті міста». Ця інформація має лягти в основу кожної програми соціально-економічного розвитку, яку прийматиме влада.  

 

 

– Чи були труднощі при підготовці «Гендерного портрету»?

 

– Збираючи інформацію, ми з’ясували, що нею не володіють ані управління статистики, ані інші державні структури. Лише в управлінні освіти міської ради аналізують кількість хлопчиків та дівчаток у класах, групах, навчальних закладах. На цій основі формують програми навчання. Але це – єдине управління на все місто.

 

А от, наприклад, в 2018 році надійшов наказ Міністерства охорони здоров’я, який рекомендував профільним управлінням на місцях припинити збір даних по чоловіках і жінках, за винятком онкологічних та серцево-судинних захворювань. Але ж завдяки такому маркуванню можна простежити динаміку, виявити закономірності! Наприклад, у Кропивницькому онкологічні захворювання найчастіше трапляються в жінок, натомість більше від цих хвороб помирають чоловіки. Можна зробити висновок, що чоловіки не звертаються до лікарів на ранніх стадіях захворювання. Отож, треба активізувати інформаційно-просвітницьку роботу, поновити регулярні профілактичні медичні огляди. Потрібно розробити якусь особливу програму для чоловіків, щоб кожен щороку мав можливість пройти обстеження, виявити небезпечні хвороби на ранніх стадіях. Серцево-судинні захворювання та хвороби систем кровообігу більше вражають жінок, і смертність серед них перевищує чоловічу. На це також треба спрямувати спеціальну програму, яка б допомогла ситуацію змінити. Наше завдання – виявити слабкі місця, а владі потрібно разом із громадою їх опрацювати.

 

Треба також звернути увагу на те, що злочинність у нашому місті має «чоловіче обличчя». Серед правопорушників у п’ять – вісім разів більше чоловіків, ніж жінок. Це ще один актуальний виклик. Треба зрозуміти, що спонукає людей вдаватися до злочинних дій.

«Гендерний портрет» – це привід для того, щоб створити робочі групи по кожному напрямку й подумати, як вплинути на ситуацію. Треба враховувати інтереси всіх верств населення.

 

– Як, на ваш погляд, чи влада зацікавлена в таких дослідженнях?

 

– Дуже зацікавлена! Нам допомагають абсолютно всі: заступниця міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Наталія Дзюба, начальниця відділу сім’ї та молоді Людмила Дорохіна, інші чиновники й чиновниці. Всі відомства, до яких я зверталася, ідуть нам назустріч, навіть незважаючи на те, що збір потрібної нам інформації не входить до їхньої компетенції. Люди настільки переймалися ідеєю створення «Гендерного портрету міста», що старалися виконати завдання якомога краще.

Зараз триває процес децентралізації, кожна територіальна громада – це велика сім’я, де всі мають працювати на спільне благо. Сьогодні українське законодавство дає дуже багато свободи в розрізі регіональної політики. Громада ж в рамках цього законодавства мусить приймати свої рішення й вирішувати, як краще їй жити. Думаю, місто Кропивницький має великі перспективи.  

 

Людмила Макей

 

Матеріал створено в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», що реалізовується Волинським пресклубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею пресклубів України та за підтримки Української медійної програми (Інтерньюз)