Шість тисяч рідних. Кропивницькі вчителі розповідають, як школярі ставляться до вивчення рідної мови

 

Якщо вірити давнім легендам про Вавилон, раніше усі жителі планети говорили однією  мовою. Зараз же всесвітня організація ЮНЕСКО налічує близько шести тисяч мов, причому половина з них перебуває під прямою загрозою зникнення.

 

Міжнародний день рідної мови почали відзначати у багатьох країнах світу з 2000 року саме у лютому. Тоді, з метою сприяння багатому культурному та мовному різноманіттю було засновано це свято.

 

Українці, окрім державної мови, рідною називають багато інших. Зокрема, кримськотатарську, румунську, угорську, польську та російську. Хоча за останні роки ми бачимо, як кількість громадян, які надавали перевагу російській мові, значно скоротилася.

 

Щорічне відзначення Міжнародного дня рідної мови використовується для скерування уваги на меншини з менш, аніж 10 тисяч осіб, які активно розмовляють рідною мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. 

Ми вирішили поцікавитися у кропивницьких вчителів, як школярі ставляться до вивчення рідної мови. 

 

Завершити хотілося б словами Анатолія Бортняка, українського поета, публіциста, перекладача та літературознавця: «Мов поганих не існує в світі, є лише погані язики».

 

 

Руслана Яцейко, вчителька української мови 5-6-х класів:

— На уроках ми з дітьми спілкуємося виключно українською. На перерві деякі школярі починають розмовляти російською. Але я спонукаю їх до того, щоб розмовляли нашою рідною мовою. Усі діти як у старших, так і в молодших класах ставляться по-різному до уроків української. Одні із задоволенням вивчають, іншим доводиться прищеплювати різними методами зацікавленість. Так, деякі діти відмовляються на перервах спілкуватися українською, бо виросли в російськомовних сім’ях. Їм так простіше. 

 

 

Оксана Бучацька, вчителька української мови 7-11-х класів:

— Я викладаю українську мову у 7-11-х класах. Цей предмет насправді дуже складний. Хоч діти й намагаються більше говорити українською, але суржик та русизми часті гості їхньої мови. До цього міжнародного свята я провела зі своїми учнями евристичну бесіду (метод навчання, який передбачає, що вчитель умiло поставленими запитаннями скеровує учнiв на формування нових питань, висновкiв, правил, використовуючи явнi знання, спостереження), а по школі у нас проходили інформаційні хвилинки для учнів кожного класу та міні-квести на знання мови.

 

 

Аліна Поддєнєжна, вчителька української мови 7-х класів:

— Як те й потрібно, з  учнями я спілкуюсь виключно українською мовою. Мої діти 7-го класу зацікавлені в уроках української мови та з нетерпінням чекають цікавих завдань на уроках. Хоча вони і не відмовляються говорити українською, проте розмовляють нею лише на уроці. До міжнародного свята у класі ми проводили мовно-літературний квест, а в школі була ранкова лінійка.

 

 

Аліна Віхтоденко, вчителька української мови 6-х класів:

— Під час та поза уроками ми з дітьми спілкуємось українською мовою. Діти намагаються відповідати у цьому плані вчителям. Ми повинні бути їм прикладом для наслідування. Мову вони вивчають, полюбляють, проте виникають проблеми — сплутування російської та української. Часто можуть переходити на російську, коли не знають, як правильно сказати українською, бо бояться помилитися. Часто помічала, що між собою учні спілкуються суржиком або російською. Щоб їм було цікаво вивчати українську, я підготувала захід до Дня рідної мови у форму брейн-рингу. А переможці та найактивніші учасники отримали заоохочувальні чеки на право використати додатковий бал чи, наприклад, допомогу вчителя на контрольній.