Скільки загинуло людей на Кіровоградщині під час Голодомору?
Імена лише близько 40 тисяч загиблих під час Голодомору 1932–1933 років відомі на Кіровоградщині.
Під час голодомору на території Кіровоградської області 1932–1933 років жителі населених пунктів вимирали селами та вулицями. Офіційно відомо імена лише близько 40 тисяч загиблих. Про це нашому журналістові розповів головний архівіст відділу археографії та документознавства Державного архіву Кіровоградської області Іван Петренко.
– Ми точну кількість жертв ніколи не встановимо. Національна книга пам’яті жертв Голодомору Кіровоградської області подає прізвища та імена близько 40 тисяч загиблих. Чому ми не встановимо точну кількість жертв? Тому що комуністична влада по своїй суті була злочинною. Як і кожен злочинець, вони приховували сліди своїх діянь. Приховування відбулось у такий спосіб. Одеський обласний комітет партії (на час Голодомору Кіровоградська округа входила до Одеської області) видав розпорядження про вилучення запитів громадського стану по сільських радах Одеської області і в тому числі на Зінов’євщині (нині — Кіровоградщина). Ті записи, що збереглися, в них ухилялися від справжньої причини смерті — від голоду. Писали в основному — від серця, від розладу шлунка, від серцевої недостатності. Дуже рідко в документах констатували смерть від виснаження. На той час це було подвигом — таке писати. Не маючи тих документів, ми не можемо сказати точну кількість загиблих. Єдине, в чому ми переконані, що вимирали цілі села, занесені, зокрема, на «чорну дошку». Це села Сасівка, Коротяк та села Дмитрівської сільської ради Знам’янського району.
Щоб встановити імена та кількість загиблих під час Голодомору, до роботи було залучено краєзнавців, працівників сільрад та активістів.
— Велика армія краєзнавців, сільських та селищних рад, а також просто небайдужі люди складали списки загиблих у роки Голодомору або просто обмежувалися цифрою. Саме такими способами і встановили імена загиблих, проте люди свідчили, що вимирало по півсела або його частина, чи ціла вулиця. На жаль, неможливо точно встановити цю кількість, — каже краєзнавець.
25 грудня 1932 року Зінов’євська міська рада винесла постанову про занесення на «чорну дошу» кількох сіл. Серед населених пунктів опинилися села Санівка, Сасівка та Коротяк. Це означало, що навколо цих сіл (нині — Компаніївський район) встановлювалася блокада. Кінні міліціонери не впускали та не випускали із село нікого. Запроваджувалася також продуктова та товарна блокада. Із сільської кооперації повивозили всю продукцію. На жителів сіл накладали 15–місячні плани по м’ясозаготівлі. Тобто забирали останню птицю та худобу. У селян позабирали документи колгоспників. Без них вони не могли навіть, утікши із села, придбати квиток на найближчій залізничній станції.
Історик зазначає, що сотні сімей із цих сіл заарештували за злісне невиконання планів хлібозаготівлі і примусово вислали до Сибіру.
ДОВІДКА: Чорні дошки — це статус села чи району на території Української СРР, який передбачав блокаду та посилений терор голодом цивільного населення під час геноциду українського народу 1932—1933 років. Присвоювався комуністичним режимом населеним пунктам та районам, які чинили опір примусовій колективізації, масовим актам беззаконня влади, зокрема повного вилучення харчових продуктів у мешканців села чи цілого району, що призводило до голодної смерті громадян.
Нагадаємо: "Викиньте ката з нашого життя!" - громадські активісти вимагають від депутатів перейменувати раду
