Історія ветерана з Кіровоградщини Володимира Букші

Повномасштабна війна змінила життя тисяч українських родин. Назавжди змінила вони і життя родини Володимира Букші.

Військовий, захищаючи рідну землю, від окупантів втратив ногу на війні, проте це змусило його втратити жагу до життя. Ветеран разом з дружиною виховує двох дітей, допомагає побратимам на фронті та ходить піші марафони. Про українського воїна, читайте в нашому матеріалі.

Не міг залишатися осторонь

Володимир Букша з перших днів повномаштабного вторгнення росіян став на захист України. Спочатку долучився до лав місцевої самооборони у селі Злинка, згодом отримав повістку та вирушив спочатку на навчання, а згодом на фронт. Говорить, що не міг повірити, що почалася війна:

“Вранці 24 лютого, як завжди, прийшов на роботу. Все було зачинене, люди говорили: “війна”. “Як війна? Я не міг повірити в це”.

Чоловік відразу долучився до самооборони - пішов охороняти блокпост. Незабаром йому вручили повістку. Цей день запам’ятався не лише цим. Так сталося, що саме в день вручення повістки Володимир одружився зі своєю коханою Наталею та дізнався радісну звістку, що стане татом:

“Для мене це був неймовірний подарунок”.

Дружина Володимира Наталія згадує, що вони познайомилися в Одесі. Там обоє на той час працювали. Молоді люди закохалися, почали будувати стосунки. Згодом вирішили переїхати на малу батьківщину жінки - до села Злинка Кіровоградської області (сам Володимир родом з Одещини, - Ред).

Чоловік каже, що йому відразу сподобалося в селі, тут його прийняли за свого. Окрім ставлення людей, дуже сподобалась природа та риболовля.

Не вірив, що втратив ногу

Після навчання Володимира Букшу у складі 37-го окремого мотопіхотного батальйону “Запоріжжя” 56-ї бригади відправили в зону бойових дій. Саме там він познайомився з бойовими товаришами, яких нині вважає своєю другою родинию. Багатьох уже немає вживих, проте чоловік підтримує зв’язок з їхніми родинами.

Вдома на військового чекала вагітна дружина, вони постійно були на зв’язку. Чоловікові вдалося влаштувати сюрприз та приїхати в невелику відпустку, якраз на народження донечки.

Вдруге чоловік приїхав на кілька днів додому на Новий рік, але відпустку перервав терміновий дзвінок з частини:

“Сказали, що потрібно терміново повертатися. Нам видали зброю і відправили на бойове завдання поблизу Гуляйполя Запорізької області. Далі спалах, вибух. Отямився на асфальті, втратив багато крові. Сам собі перев’язав ногу. Тоді ще навіть не розумів, що друга нога також поранена. Окрім того, осколок потрапив у телефон, який лежав у кишені біля серця. Телефон врятував мені життя”.

Чоловік говорить, що сам для себе прийняв рішення не здаватися в полон. Він не розумів де він і що відбувається, тому у руці сильно затис гранату. Каже, що в останній момент йому привиділася маленька донька, яка зупинила його від фатального кроку.

Володимир Букша опинився у госпіталі у Запоріжжі. Каже не одразу повірив, що втратив ногу:

“Я кричав на лікарів, не вірив, що втратив ногу, адже я відчував, що вона болить. Це були фантомні болі. Коли підняли простирадло, побачив і втратив свідомість”.

Чоловік говорить, що дуже боявся сказати дружині про поранення, але Наталя стала опорою та підтримкою для чоловіка.

Після 11 місяці лікування, перенесених 11 операцій чоловік повернувся додому. Йрму виготовили 2 протези. Володимир влаштувався на роботу у селі, допомагає дружині виховувати дітей, а ще почав ходити піші марафони.

“Одного разу, гортаючи Тік-Ток, побачив ролик у якому ветеран йшов марафон, захотів і собі спробувати”, - згадує ветеран.

Наталя говорить, що чоловік вирішив одразу пройти піший марафон до столиці, проте вона його вмовила спочатку пройти невеликі відрізки по 10 кілометрів - хвилювалася за його стан здоров’я.

Так, ветеран спочатку пройшов марафон вулицями рідного села, потім трасою від Злинки до Великої виски, далі від околиць до центру Кропивницького. Під час марафону чоловік збирав гроші для підтримки побратимів на фронті. Говорить, що всюди його зустрічали з підтримкою та теплотою. Чоловікові вдалося зібрати понад 100 тисяч гривень на які він купував необхідні запчастини для ремонту автівок бойових товаришів на фронті, закуповував продукти та допоміг товаришеві, якому необхідна дороговартісна операція на колінному суглобі.

Між марафонами Володимир тиждень відновлював сили. Каже, що було важко, але зупинятися він не збирається і вже разом з дружиною та побратимами планує нові маршрути. Так, чоловіка вже запрошують пройти марафон у Новомиргороді та Знам’янці. До речі, всі марафони разом з ним йшла дружина Наталя, побратим Леонід та дружина загиблого військового Максима Хандусенка Олена Корнілова.

Володимир Букша мріяв повернутися на фронт оператором донів, бо розуміє, як там потрібна допомога. Проте, йому не дозволили. Зараз ветеран мріє відкрити власний бізнес та разом з родиною переїхати до Кропивницького і, звісно, далі проводити піші марафони.