Історії двох захисників, які загинули у війні з російськими окупантами

“Дуже сумуємо i вiчно любимо нашого татка”

“Вдячна, що вiн був у моєму життi, за донечку Катрусю, за те, що став справжнiм другом для мого сина Максима”, – каже про свого чоловiка Сергiя Карпова дружина Олена.

Вона розповiдає, що доля подарувала їм з коханим сiм рокiв спiльного щасливого життя.

“Мiй Сергiй був для мене не лише найкращим чоловiком, а й вiрним другом, цiкавим спiврозмовником, турботливим батьком дiтям, колегою, невиправним романтиком”.

Олена i Сергiй – iнженери-конструктори. Працювали на заводi “Пiдйомно-транспортного устаткування”. Проектували вантажопiдйомнi крани. Там i познайомились. Потiм Сергiй працював iнженером-електриком у приватному пiдприємствi.

У мирному життi олександрiєць захоплювався перегонами “Формула-1”, знав всiх учасникiв, у якому роцi та як вони перемогли. Любив автомобiлi. Це захоплення передалося його донечцi Катрусi. Вона вже в чотири роки знала всi марки легкових i вантажних машин. Олена говорить, що Сергiй дуже любив свою маленьку дiвчинку i називав її “моя курiпочка”.

Мобiлiзували захисника 14 березня 2022 року. Вiн був старшим солдатом, обiймав посаду начальника електростанцiї вiддiлення технiчного обслуговування автомобiльної технiки.

30 листопада при виконаннi службових обов’язкiв на територiї мiста Херсон житель Олександрiї Сергiй Карпов загинув.

“Чесно й добросовiсно служив до 30 листопада 2022 року. Тепер йому назавжди 44 роки. Ми були разом сiм рокiв… Так мало, але так багато за що є йому подякувати”, – каже жiнка.

Олена додає, що Сергiй завжди давав їй доречнi та цiннi поради. Його мудростi та сильного плеча нинi родинi дуже бракує.

“Дуже сумуємо i вiчно любимо нашого татка”, – говорить жiнка.

Окрiм неї та дiтей у бiйця залишились батьки й сестра.

“Залишиться в наших серцях справжнiм героєм”

“Вiн весь час говорив: – Як я можу ховатися, якщо мої брати захищають рiдну землю, а я буду сидiти?! Що я скажу сину? Що ховався?”, – переказує слова Вiктора Стефанюка його дружина Наталiя.

Вона розповiдає, що чоловiк не змiг лишатися байдужим, коли на рiднiй землi розгорiлося полум’я вiйни. Вiктор вважав своїм обов’язком боронити Батькiвщину вiд окупантiв.

Народився захисник у 1993 роцi. За рiк його родина переїхала до села Любимiвка Вiльнянського району Запорiзької областi, де Вiктор вирiс. У 2010 роцi закiнчив Любимiвську загальноосвiтню школу i вступив до автотранспортного лiцею у Запорiжжi. Здобув професiю слюсаря.

Працював чоловiк на меблевiй фабрицi. На вiйськову службу пiшов добровольцем у листопадi 2022 року та проходив її у 110-й окремiй бригадi 113-го окремого батальйону територiальної оборони. Був солдатом артилерiйського пiдроздiлу.

11 липня 2023 року пiд час виконання бойового завдання бiля населеного пункту Новодарiвка Запорiзької областi отримав осколкове поранення. Майже мiсяць лiкарi боролися за його життя, але 7 серпня серце захисника зупинилося.

“Вiктор був позитивним, добрим, опорою для своєї родини, люблячим татком для чотирирiчного сина Iгоря. Вiн назавжди залишиться в наших серцях справжнiм героєм! У червнi йому виповнилося лише 30 рокiв. Вiйна забирає молодих, сповнених патрiотизму та жаги до життя”, – з гiркотою додає Наталiя.

Нинi сiм’я вiйськового знайшла прихисток у Кропивницькому.

У Вiктора залишилися дружина, син, мати, батько та сестра.

Цей матерiал створено у спiвпрацi з “Благодiйною фундацiєю “Мрiя”, що опiкується родинами полонених, зниклих безвiсти i загиблих захисникiв, а також сiм’ями цивiльних бранцiв. Регiональне вiддiлення органiзацiї працює i у Кропивницькому. Благодiйний фонд пропонує гуманiтарну, освiтню, юридичну, психологiчну допомогу тощо.

Адреса: м. Кропивницький, вул. Євгена Чикаленка, 1а, оф. 307.

Телефон: 050-742-58-51.

Час роботи: 9.00 – 18.00.

Фейсбук-сторiнка: https://www.facebook.com/profile.php?id=100092731576183