Свавілля в центрі Кропивницького

 

На початку місяця місцева босота напала на компанію з чотирьох хлопців, серед яких був і молодий поет з Кропивницького Денис Бірзул. Після того вечора школяр лікується. Отримані травми, серед яких і струс мозку, понад два тижні не давали змоги підвестися. Зараз хлопець пішов на поправку. Медики дозволили йому вставати та самостійно ходити в їдальню. Провідав поета і наш кореспондент.

 

— Денисе, розкажи, що сталося того вечора?

 

— Я був у друга на дні народження. Після того, як посиділи в піцерії, пішли в центр. Сіли перепочити біля “пантер” та спланувати подальший графік. Мій друг, іменинник, дістав бутерброди та колу. Раптом до нас підійшли двоє молодиків та попросили закурити, на що почули відмову. Потім почали розпитувати, що ми тут робимо і що їмо. Ми їх навіть пригостили цими бутербродами, але від нас не відчепились. Один з них почав нам розказувати: “Я сьогодні два літри горілки випив”. Потім почав на нас падати. Йому порадили піти пройтися. Після цього один з них зателефонував компанії. Майже через хвилину вони прийшли. Далі почалася словесна перепалка.

 

— Як ви намагалися залагодити ситуацію?

 

— Ми запитали в них: “Що ми вам зробили, що ви починаєте себе так вести? Чому прийшли та порушуєте наш спокій?” Зловмисники запитали: “Ви місцеві?”. Ми відповіли: “Так. Це наше рідне місто”. Після цього один з нападників почав кричати: “Вони себе тут королями міста вважають”, а далі почалася бійка. Почалася потасовка, в якій мене вдарили в обличчя. Я озернувся та побачив, як на друзів поналітали по декілька чоловік. Іменинника повалили на землю та почали гамселити ногами, в результаті чого зламали йому руку. Від болю він почав кричати. Я почав розпихувати нападників та крикнув йому, щоб той тікав.

 

— Ви захищалися? Били у відповідь чи це був напад?

 

— Мені в цій ситуації було непереливки. Мене били, я падав. Потім вставав, та історія повторювалася. Ми ні на кого не нападали. Я, коли розпихував нападників від хлопців, то міг хіба що когось штовхнути або зачепити, але не вдарити. Я намагався припинити конфлікт.

 

— Слідчі приходили?

 

— Після моєї госпіталізації вночі приходили слідчі. Коли я лежав під крапельницею, вони брали покази. Слідчий ставив провокативні запитання. Казав, не вірить, що ми були тверезі. Того вечора ми справді нічого не пили, та й взагалі не п’ємо. І вісімнадцяти нам немає. Через кілька днів слідчі приходили повторно. Запитання майже ті самі, але вже наполегливо почали запитувати: “Ти намагався дати здачі?. Я відповів, що захищався та розбороняв бійку. Я пам’ятаю, що просто відпихував нападників від себе та від друга. Можливо, когось і зачепив, але впевнений, що травм ніяких нікому не завдав.

 

— Як ти почувався, коли потрапив до лікарні?

 

— В мене дуже боліла голова, була температура, боліло тіло, і, зокрема, руки. Мені розбили носа та губу. Тіло та голова були в синцях та гематомах. Увесь цей час я лежав у ліжку і також харчувався біля нього. Коли вставав, то дуже паморочилося в голові. Зараз, після двох тижнів лікування, лікарі дозволили мені самому ходити в їдальню.

 

— За час, поки тут лікуєшся, писав нові вірші?

 

— Так. Я почав писати вірш, який присвячую полоненим морякам. Він незакінчений ще, але я над ним працюю.

 

Колись давно, на старому причалі,

Як сонце хвиль торкнулося рукою,

Кохання взір зустрівся із печаллю,

І сльози полились до ніг рікою.

 

Настав тяжкий для двох момент прощання,

Долоньку ніжну жме міцна рука,

Лише прибій порушує мовчання —

Дівчина проводжає моряка.

 

За інформацією поліції, наразі особи всіх нападників встановлено та допитано. За даним фактом розпочато кримінальне провадження за ч.2 ст. 125 ККУ. Триває слідство. 

 

Дмитро Семенюк     

 

Фото умовне