Світлана Скалько Творчий учитель — запорука якісної освіти
Як швидко збігає час! І як добре, що пам’ять повертає нас час від часу до якихось давніх приязних знайомств, зустрічей з цікавими людьми, яким ти можеш сказати: «А пам›ятаєш?»
Так явилися мені вісімдесяті. Серед них бачиться моя давня знайома і колега, порадниця у житейських справах Світлана Леонідівна Скалько.
Цими днями вона святкує ювілейну й неповторну, як і кожний день народження, дату у своєму багатому на події житті педагога і лідера профспілкового руху на Кіровоградщині, звання якого закріпилося за нею близько 50 років тому.
У розмові пригадує жінка шістдесяті роки, коли обіймала посаду старшого методиста обласної станції юних натуралістів, інспектора Кіровоградського обласного відділу освіти, для якого автор прийшов на роботу майже через двадцять років, проте завжди прислухався до її слушних порад та рекомендацій. Вона завжди уміє вислухати. поспівчувати, порадити, підтримати. І робить це просто, не силуючи себе, а з бажанням допомогти. Годинами може розповідати про свої незабутні зустрічі з кращими педагогами нашого степового краю. Серед них називає прізвище нашого земляка, видатного педагога сучасності Василя Олександровича Сухомлинського. І не випадково, бо організовувала у ті далекі роки й брала безпосередню участь у підготовці на Виставку досягнень України матеріалів Павлиської школи Онуфріївського району на Кіровоградщині, яку він очолював, відомої у всьому колишньому Союзі.
— Саме він засіяв зерна людиноцентризму на освітянській профспілковій ниві, запропонувавши обкому профспілки на той час форму роботи — обласні зібрання молодих вчителів, – повертається спогадом співрозмовниця. — І лише обмежився пропозицією, а брав участь у підготовці сценарію, виступав з головною доповіддю, брав участь в естафеті передачі передового педагогічного досвіду молодим вчителям.
І додає, що оті започатковані зльоти за порадою директора Богданівської школи Знам›янського району, заслуженого вчителя України Івана Гуровича Ткаченка, друга Василя Олександровича, трансформувалися у систему, яка дістала назву науково — практичної конференції “Тиждень молодого вчителя”, який сьогодні проводиться у три етапи: трудовий колектив, районні, міські заходи, обласний зліт. Зустрічаючись із молодими вчителями, Світлана Леонідівна завжди бажає їм найповніше використати свій педагогічний потенціал, наголошуючи на тому, що кожен рік їхньої роботи в школі — це рік творчого пошуку, професійного зростання, самовдосконалення, формування власного почерку в організації навчально–виховного процесу. І додає, що кожна людина, маючи унікальний стиль навчання, праці, мислення, здатна вдосконалюватись все життя. І межі пізнання немає. Притримується думки, що вчитель — спонсор, а не інвестор дитячого життя, ба саме через нього реалізується державна політика, спрямована на зміцнення інтелектуального, духовного потенціалу патріотично налаштованої української нації, розвитку вітчизняної культури.
Не злічити нагород Світлани Леонідівни. Вона — заслужений працівник профспілок України, лауреат обласної педагогічної премії імені В.О.Сухомлинського, починаючи з 1969 року — незмінний голова Кіровоградської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України, нагороджена нагрудним знаком “Профспілкова відзнака”, медаллю А.С.Макаренка.
Однак не нагороди важливі для неї, а жага до неспокійного педагогічно–профспілкового життя.
Ще тільки розпочався навчальний рік, а вона разом зі своїми помічниками думає про наступний 47–й зліт молодих вчителів Кіровоградщини та про успішну підготовку до нього освітян нашого степового краю, які навіть у думках ніколи не зраджували своєму профспілковому лідерові і Людині в найкращому розуміння значення цього слова. Тож і від себе вітаю Світлану Леонідівну, яка своєю невтомною працею, досвідом, інтуіцією, оптимістичним настроєм та вірою у позитивний результат здобула заслужений авторитет серед профспілкового активу області та педагогічної громадськості.
Анатолій Саржевський
