«Світлом ночей живем»: літклубу «Джерело» виповнилось 30 років

 

1. Передісторія

Олександрію знаю і люблю із 70–х років  минулого  століття. Через це місто вже не ходить тепер міжнародний  експрес  Санкт–Петербург — Дніпро, який колись  возив

мене на першу роботу в Дніпро, а коли сім’я переїхала в Кіровоград, то цей же поїзд возив нас з дому додому — на Чернігівщину, на ст. Щорс (Сновськ  нині). 

 

Наприкінці 80–х — на початку  90–х рр. місто стало ще ріднішим: тут жила й закінчила училище  культури  дочка Тетяна. Саме в цей час і мене — заступника директора ОДБ ім. А.Гайдара три роки призначали влітку головою Державної  екзаменаційної комісії в училищі культури. За той час у мене з’явилось в Олександрії  чимало творчих друзів, у т.ч. поетів і піснярів. Періодично потім ми співпрацювали: то на гостинах у поетеси Н.Фесенко і художника  В.Сорбата, то у Н.Гончарової, то в музеї, то в училищах — культури й педагогічному, то в редакції «Вільного слова» у К.Повелька, то на зібраннях клубу «Джерело».  Про попередні випуски  однойменних альманахів я відгукувалась у пресі й на радіо. Бували ми там разом з літераторами творчих об’єднань: з кіровоградського «Євшану», «Сузір’я Долинщини»,  «Асоціації криворізьких  літераторів», олександрівських «Крил» — та навіть з моїм приятелем, заслуженим працівником культури АРК, Ю.Храпаченком — актором,  режисером, композитором і співаком, тележурналістом  і кіношником. 

 

Усіх   нас:  Т.Баришеву,   В.Гуменюка, В.Бондаря, Л.Баранову,  О.Лазарєва,  В.Тулуба,  А.Курчанського, Н.Купчинську, О.Шпирко, В.Яремчука та видавця В.Лисенка єднало наше й олександрійське  літературне  слово. Зустрілись  були  наші поезії у 2005 році в альманасі  «Зоря материнства», де я як упорядник  чільне місце надала  талановитим  олександрійкам. Вершиною нашої  творчої співдружності  став уперше  відзначений  на  Кіровоградщині  Всесвітній  день  поезії — 21 березня 2005 р. у центральній міській  бібліотеці ім. Гагаріна,  де  нашим ангелом-охоронцем   була  знана  в  культурі  особа  —  директор   МЦБС Ж.Ф.Городецька. 

На якийсь час зв’язки  наші ослабли.  Але, слава  Богу,  цьогоріч на літстудію  «Степ» знов  почали  з’являтись  олександрійці.  У результаті  маю  запрошення  від  керівника студії «Джерело»,  священика  і  поета А.Штанька та С.Лантух,  які й  вручили  мені свій новий альманах.  У  січні   2018 р.  у  творчу поїздку до  Олександрії нас  запросив  голова  ОДА  С.А.Кузьменко.

 

2. Новий альманах «Джерело»

Видано  четвертий альманах у  2016 р. накладом  400 примірників  за фінансового  сприяння  міськради, зусиллями  редколегії  у  складі  С.Звягінцевої,  С.Лантух,  А.Штанька (молодці щодо грамотності).  На  обкладинці — картина  місцевого  художника  В.Коляди  «Осінню біля ставка»;  надруковано в місцевій друкарні.

Відкриває  альманах  груповий  фотопортрет, складений з індивідуальних  фото  авторів,  яких аж 37 (найбільше з подібних районних альманахів).  Це теж своєрідне рішення — 8 ст. фотовкладки,  що полегшило верстку змісту. Кожен з авторів  може  повторити кредо  В.Родіна «Назавжди свою судьбу я вже віддав  своєму краю».

У короткому вступі  міський голова і меценат радіє, що альманах є свідченням: навіть у тяжкий  воєнний час душа міста жива, як і літературні традиції, які побороли десятирічне мовчання літераторів.  Видання позитивно характеризують  у ще двох вдячних передмовах  В.Чернецька, кандидат  філологічних наук та І.Широкун, член НСЖУ. А далі я поринула  у 220–сторінкову  подорож  поезією  та прозою олександрійців  з олівцем  у  руках. У змісті одразу  з’явилось 14 плюсиків–імен, чию творчість я знала й раніше. Пораділа  майже  вдвічі  більшому припливу  літновобранців. Із задоволенням за три вечори перечитала написане знайомцями і ні, ніхто  зі співавторів не залишив байдужим. А багато хто вразив, утішив, порадував  чи стурбував своїм словом. От як духовна  поезія керівника літстудії  А.Штанька, в якій для заголовка статті вибрала  афоризм, що яскраво  характеризує  час, у який  живемо і  творимо: «Світлом  ночей живем».  Його  вірші–молитви  одухотворюють і очищають  душі, полегшують нам каяття.

 

3. Старше покоління

Як  і раніше,  порадувала  російська  поезія  Світлани  Звягінцевої, яка нарешті й книгу видала. Вона імпонує  довірливо–іронічною тональністю думань  і відчувань,  душевним  теплом  до кожного  побратима–посестри по перу,  яким  створила вдало–жартівливу  галерею  портретів,  а також своїх однокласників.

Серед старших літераторів,  добре відомих  поетів, піднесена  Н.Гончарова,  моя однокашниця з  Харківського  інституту  культури: авторка персональної  книги;  дитяча поетеса Надія Холоденко; російськомовний лірик і художник, хто оформляв   попередні  випуски  альманаху В.Рогов та актриса театру і прозаїк  Л.Полтавська; лікар і композиторка  Л.Овчинникова;  ніжний пейзажист  В.Півень. Порадував  найстаріший  двомовний поет і прозаїк О.Некраса,  автор першої книги «Запахи земли», художньою правдою, ліризмом. Щира патріотка, задушевна  двомовна інженер–технолог Л.Маруфі;  яскраво–іронічний  російськомовний  лікар Ю.Мозговий,  який своєрідно  аналізує любов: «Что это? Счастье иль судьбы ошибка?». Глибоко  духовно  сприймає  світ  широким і  чистим  юрист  С.Лантух: теж двомовно  (така і є Олександрія).

 

Здавна захоплюють і вірші досвідченого  журналіста й літератора В.Колеснікова. Він, автор п’яти  двомовних книг поезії та прози, продовжує залишатись вірним літературі, як і В.Родін, член Міжнародної асоціації письменників.

 

У народно–пісенному  стилі пишуть П.Давиденко і Т.Гудзь. Військово-історична тематика  хвилює росіянку Г.Бурдову, яка  має теж першу книгу. Вправні вірші та пісні у О.Колосовської. Є цікаві автори й серед тих, кому навколо п’ятдесяти–шістдесяти. Це  поети й піснярі Ю.Жигалкін і В.Немолот.

Особливо приємно, що в Олександрії з’явилось багато літературної молоді. Отже, завдяки  І.Гайдиш, С.Гресу, С.Швидкій, Є.Камінському та Н.Петришиній «Джерело», яке незабаром відзначить своє 30–річчя, не пересохне, бо у вірних йому ветеранів пера з’явилася зміна. Отже, йдіть уперед, колеги по перу!  Будьте вірними й правдивими,талановитими літописцями, які діляться з людьми своїм особливим світом, розсіюючи  морок і  темряву  важкої української   дійсності,  нині в яку ввірвалась ще й війна. Хай  перемагає в житті та творчості  ваша віра, надія на Україну,  яку ви любите серцем і двома мовами.

 

Антоніна Корінь