У чому сила дівчат – жіноча розмова між журналісткою, вчителькою й поліцейською
Жінки здатні на все – і борщ приготувати, і за дітьми доглядати, і на роботі працювати, а ще гарно виглядати, брати участь у проєктах, винайти новий рецепт з гарбуза або модель сонячних батарей, бути гарною дружиною і себе не втрачати. Про ці й інші філософські жіночі теми говорили вчителька англійської мови у гімназії імені Тараса Шевченка Анна Дудіч, журналістка Олена Горобець і керівниця відділу зв’язків із громадськістю у патрульній поліції Оксана Білоброва.
Жінки зустрілися на заході у кропивницькій Книгарні «Є», де презентували книгу «Сила дівчат». Це збірка історій різних жінок, які надихають і мотивують. Укладачі й автори видання – письменники Катерина Бабкіна та Марк Лівін.
Кропивничанка Анна Дудіч стала героїнею книги, адже вона у 2016 році увійшла у топ-50 у світовій премії Global Teacher Prize. Крім цього, жінка успішно впроваджує STEM-освіту під час викладання англійської мови у школі.
Пані Анна розповідає, що вперше почула про подібну англомовну книгу, де зібрані історії жінок, які зробили значний внесок у розвиток тієї чи іншої справи. Вона побачила відповідний сайт, на якому є мотиваційні проєкти, інформація, яку можна застосовувати і на уроках з англійської мови. Тож жінка підписалася на розсилку і досі її переглядає.
Після потрапляння Анни Дудіч у топ-50 вчителів світу автори, які працювали над створенням українського видання, запропонували їй стати героїнею.
– Знаючи, на скільки необхідним і корисним це є для дівчат, я погодилася. Для мене це честь бути в одній книзі з такими жінками, як Ліна Костенко, Олена Теліга, Мар’яна Савка, Соломія Крушельницька та інші, – каже Анна.
Героїня розповідає, що у дитинстві їй бракувало не самих історій, а радше друкованого видання. Адже його можна було б узяти у будь-який зручний для неї момент, погортати, почитати і надихнутися.
– Кожна історія закінчується такими словами: ти хочеш бути такою як ця жінка? Тоді тобі треба робити те і те. Як учитель я бачу, що пояснення, навіщо дитині потрібно робити щось, відіграє важливу роль. Не просто: «тобі потрібно вивчати англійську», а «тобі потрібно вивчати англійську, тому що матимеш змогу їздити в інші країни спілкуватися, брати участь у проєктах тощо», – пояснює Анна Дудіч.
Олена Горобець розповіла цікавий факт: книгу «Казки про дівчаток бунтарок» у Туреччині прирівняли до порнографії.
– Це шок. Я не знаю, як можна знайти будь-який негатив у таких книгах. Адже кожна історія ретельно відбирається і вичитується. Як на мене, вони несуть у собі лише позитив. Можливо, це пов’язано з культурою мусульманської країни. Проте і тут можна розвіяти певні стереотипи. Наприклад, у мене є знайомі вчителі-мусульмани. Вони говорять, що у таких країнах також дуже розвинутий жіночий рух і декілька разів поспіль у топ-50 вчителів світу входили саме жінки. Цього року увійшов лише чоловік. Бо кожна жінка може робити більше, ніж від неї очікують, й отримувати від цього лише задоволення та позитив, – розповіла Анна Дудіч.
За кожним сильним чоловіком, стоїть сильна жінка – цей вислів можна трактувати з точністю до навпаки, адже будь-яка перемога – це колективне досягнення, зазначила під час дискусії Олена Горобець. Сучасне освітнє середовище направлене на те, щоб показати – дівчатам підвладно все і немає гендерного поділу.
– Треба виходити із зону комфорту, ставити ціль, досягати її і далі йти до мети. Можна не жити комфортним життям британської леді, натомість – у наметі десь у Танзанії і бути щасливою, – каже Анна Дудіч.
До розмови долучилась Оксана Білоброва, яка до служби у поліції була вчителькою. Жінка нещодавно повернулася з Канади, де представляла Україну на міжнародному з’їзді.
– Тут йдеться радше про натхнення і мотивацію, щоб жінки займали керівні посади у структурах. Із власного досвіду знаю, що не завжди люди хочуть виходити із зони комфорту. Є звичка, модель батьків чи суспільства, які заважають жінкам бачити свій потенціал і діяти рішуче. У нас із вами непочатий край роботи – треба говорити, показувати власним досвідом дівчатам, що вони здатні на все. Важливі також підтримка чоловіків і впевненість жінок у собі, – каже Оксана.Якщо хочеш, щоб тебе цінували й оцінили, цінуй і поважай себе сам.
– В американських школах, якщо дитина перейшла з 2 на 3, її хвалять і цінують. Якщо це краще, ніж було вчора, це вже крок, – наголошує Анна Дудіч.
– Великий відсоток дівчат мають зацікавлення до точних наук. Проте, що робити із цим далі, ніхто не знає. І тут постає важлива місія – націлювати дітей на коридор можливостей, розвиток потрібних навичок. І батьки, і вчителі мають розповідати про новинки у сфері професій. Адже світ змінюється і такого поняття, як стабільність, зараз просто не існує. Треба бути готовим постійно вчитись і змінюватися, – говорить Олена Горобець.
Летиція Курята
