У Кропивницькому побували гості з Кременчука

Військово–патріотичне виховання — досвід Кременчука

Нещодавно у Кропивницькому побували гості з Кременчука, керівники та учасники ГО «Об’єднання ветеранів збройних сил, інвалідів війни, учасників бойових дій, учасників локальних конфліктів і миротворчих операцій «Гвардія» та вихованці однойменного клубу юних десантників та миротворців. Доки молодь проходила тренінг з тактичної медицини, старші «гвардійці» розповіли про свої напрацювання.

 

— Це здається дивним, але у нашому місті діють  від 14 до 16 громадських організацій учасників війни на сході країни. Годі називати це «АТО», — розповідає голова правління ГО та керівник клубу Едуард Яцук, — з них три зголосились на об’єднання та утворення Центру допомоги учасникам АТО, який офіційно запрацював в липні поточного року. Центр підпорядковується департаменту соціального захисту міської ради, разом з яким була створена й успішно виконується програма допомоги як колишнім, так і діючим військовим. У поточному році разова грошова допомога становить одну тисячу гривень, але з січня наступного року вона зросте. В разі загибелі військового міська влада виплачує сто тисяч гривень додатково до державної компенсації.  При цьому для  бійців добровольчих батальйонів, в тому числі УДА, виключення не робиться.

Центр намагається забезпечити роботою та охопити допомогою якнайбільше військових, їхніх родин, а нині до них додалися ще внутрішньопереміщені особи, тобто переселенці з окупованих районів. Значна частина з них потребує психологічної допомоги.

— З двох десятків кандидатів ми обрали лише двох. Вимоги були найжорсткіші. Та й до іншої роботи ретельно відбираємо, — долучається до розмови заступник керівника клубу «Гвардія» Сергій Дранік, — адже при роботі з молоддю потрібні не лише фахові навички, а й психологічна адекватність.

Ще одна цікавинка в роботі кременчужан — те, що у діяльності Центру бере участь секретар міської ради, який фактично є заступником міського голови з питань допомоги АТОвцям. При виконкомі діє відповідна комісія, всі питання вирішуються після ретельного обговорення. Звичайно, найболючішим традиційно є земельне питання. Але порозуміння було знайдене — 10 соток в межах міста та два гектари на території району.

— Не обійшлося й без колізій, — розповідають кременчужани, — деякі учасники з першої хвилі після демобілізації закомандували повністю оновити чергу на землю та житло та зробити жеребкування. Внаслідок цієї демократичної процедури дехто з них ще досі в очікуванні своєї черги, тоді як четверта–шоста мобілізації своє законне потроху отримали. Роздано станом на сьогодні близько двох сотень ділянок.

На жаль, в багатьох випадках влада байдужа до  тих проблем, при вирішенні яких вони нічого не отримають. Найчастіше це відбувається, коли клубівці та учасники бойових дій різних періодів намагаються передати свої навички молодому поколінню. За словами гостей, якщо у поточному році на Програму національно–патріотичного виховання було виділено два з половиною мільйони гривень, то наступного року планується лише 700 тисяч. Причини такого рішення невідомі.

Тим часом молодь цілеспрямовано опановує різноманітні військові і невійськові науки. На питання, чи ризикнули б хлопці або дівчата  здійснити марш від Кременчука до Кропивницького, один з клубчан, Костянтин Герцик, миттєво почав прораховувати кілометраж та час, необхідний для його подолання. Одна з дівчат, Женя, теж заявила про готовність ризикнути — навіть  «самотнім плаванням».

— Більшість практичних навичок  ми відпрацьовуємо у вас на Кіровоградщині, — констатують «гвардійці», — у Світловодському районі і місцевість відповідна, і об’єктів достатньо, і колеги–побратими допомагають.

Зустріч з кропивницьким ЦОТП «Цитадель» та керівництвом ДЛАУ завершилась різноманітними домовленостями про більш тісну співпрацю. Тому ідеї  рейдових мандрів  «Кременчук–Кропивницький» або навпаки цілком можуть стати реальністю.

 

Максим Гуцалюк для "Первой городской"