У Кропивницькому показали німецько-польсько-українську виставу про Другу світову війну
Сьомого липня в актовій залі Кіровоградського облкомплексу (гімназія-інтернат — школа мистецтв) відбулася презентація танцювальної вистави «Світло у темряві». Вона є результатом роботи польських, німецьких та українських молодих танцівників. Мета однойменного проекту — показати Другу світову війну очима сучасної молоді з країн-учасників та закликати людей запобігати повторенню подій 1939-1945 років.
За кілька днів до цього у кропивницькому Прес-клубі відбулася прес-конференція, присвячена проекту. На ній координатор «Світла у темряві», педагог Міжнародного дому зустрічей молоді в Освенцимі Наталія Ткаченко розповіла історію його створення. Дівчина народилася у Кропивницькому, а наразі проживає у Польщі. За її словами, установа, де вона працює, збирає молодь для обговорення суспільно важливих питань.
— Усім відомо, що в Освенцимі у роки Другої світової війни знаходився один з таборів смерті Аушвіц, в якому загинуло більше мільйона людей. Сьогодні ми збираємо в цьому місті молодих людей з різних країн та спілкуємося про те, як кожен з них бачить історію, зокрема Другу світову війну. На основі цього ми намагаємося робити певні висновки, аби не допустити повторення страшних подій війни. Також наша мета — побудувати культурні мости між різними країнами. Зазвичай ми працюємо з невеликими групами молоді, які приїздять до Освенцима, щоб відвідати колишній табір, — розповіла педагог Міжнародного дому зустрічей молоді в м. Освенцимі, координатор проекту Наталія Ткаченко.
Одним з напрямків роботи Дому є танцювальний театр — вид мистецтва, що поєднує танець та акторську гру, дозволяючи учасникам висловити свої емоції та думки на певну проблематику.
— Ідея проекту «Світло у темряві» з’явилася у рамках зустрічей з молоддю минулого літа. Ми з колегами запросили по вісім молодих людей із Вольфсбурга, Освенцима та Кропивницького, щоб створити постановку у форматі танцювального театру. Протягом тижня під керівництвом хореографа Ани Ронцані народилася вистава, яка показує Другу світову війну з позиції різних країн-учасників та пропагує протидію дискримінації, порушенню прав людей, зокрема і тих самих груп, які винищували під час війни, — розповіла Наталія Ткаченко.
Першими виставу переглянули поляки в місті Освенцимі. Наступним етапом був показ у Вольфсбурзі. Втретє виставу показали в Кропивницькому.
— У Німеччині війна мала іншу специфіку, там депортація євреїв відбувалася на інших територіях. Під час поїздки до Вольфсбурга ми додали до вистави мотиви Голокосту, а також примусових робіт, на які вивозили українців та росіян. Третьою і заключною частиною реалізації проекту є демонстрація наших здобутків в Україні. Перед візитом до Кропивницького ми відвідали музей Другої світової війни в Києві, Бабин Яр, аби ознайомити гостей з Польщі та Німеччини з історією України у 40-х роках, — зазначила Наталія Ткаченко.
Танцювальну концепцію вистави розробила колега Наталії Ткаченко з Вольфсбурга хореограф-педагог Ана Клаудія Ронцані.
— Я працюю у танцювальному театрі у місті Вольфсбург. Разом з колегами ми ведемо танцювальний ансамбль. Наш партнер — організація, яка є відповідником українських профспілок, Metal Wolfsburg — запропонував нам співпрацю з Міжнародним домом зустрічей молоді в Освенцимі. Так я познайомилася з Наталією, і разом ми спробували поєднати театр з темами, які обговорювали молоді люди. Для мене це було нелегким завданням, але я сама танцюю та викладаю танець, тому для мене завжди було важливим порушувати через рухи, емоції важливі суспільні теми. Я поставила собі за мету достукатися до молодих танцівників та глядачів через танець, щоб вони не просто послухали про дискримінацію, а спробували відчути цю тему через рухи тіла. Під час першої зустрічі ми більше дізналися про Аушвіц, права людини, Голокост, а далі молоді люди самі створили невеликі етюди, з яких потім склалася вистава. На мою думку, це важливо, що через танець і театр ми торкаємося важливих болісних проблем нашого суспільства, про які не завжди скажеш словами, — зазначила педагог танцювального театру у Вольфсбурзі, координатор артистичної частини проекту Ана Клаудія Ронцані.
Важливу роль у створенні історичної та художньої основи проекту відіграла театральний педагог, вчитель Загальноосвітньої школи зі спортивними відділами №8 в Освенцимі Анна Ходацька.
— Я працюю в загальноосвітній школі з освітніми відділами в Освенцимі. У нас функціонують театральні класи. Наше місто Освенцим — звичайне, як багато інших, але ми живемо з плямою, накладеною Другою світовою війною. Як правило, у світі ніхто не говорить про нас, як про звичайне місто, в якому триває життя, згадують лише про Аушвіц. За допомогою театру ми хочемо показати звичайне буття людей, які між тим пам’ятають історію. Танцювальний театр був для нас новою формою праці, оскільки досі наші учні не займалися професійно танцями, лише створювали етюди, сценки. Нам було дуже цікаво брати участь у цьому проекті, ми вдячні Наталії за те, що вона нас запросила, Ані за новий хореографічний досвід, та всім, хто причетний до «Світла у темряві». Проект дозволив нам зрозуміти, що необхідно шукати нові шляхи розв’язання старих питань. Також цікаво було побачити бачення війни представників трьох різних народів. Приємно бачити, як поляки, німці та українці знаходять спільну мову через танець, жест, рух, — поділилася Анна Ходацька.
Левову частку педагогічної роботи виконала педагог-організатор Кіровоградського облкомплексу (гімназія-інтернат — школа мистецтв) Наталія Французан. Педагогиня супроводжувала вісьмох юних кропивничан під час гастролей.
— Хочеться подякувати долі за те, що Наталія Ткаченко — уродженка Кропивницького, бо завдяки цьому наші діти отримали незабутні емоції та знайомства. Перш за все, вони побачили історію нашої країни очима своїх ровесників з інших країн. У проекті взяли участь учні, які навчаються в нашій школі лише два роки. Вони мали можливість не тільки глибше поринути в історію, а й перейняти художній досвід інших країн. Також вони пройшли дуже серйозну мовну практику через справжнє живе спілкування. І найважливіше — молоді люди замислилися про нагальні проблеми минулого і теперішнього, — відзначила Наталія Французан.
На виставу у Кропивницькому завітали близько сотні глядачів різного віку. Юних акторів-танцівників глядачі привітали бурхливими оплесками та довго не відпускали зі сцени вигуками «Браво!». Ми також зичимо організаторам та учасникам проекту нових досягнень у творчому житті!
Наталка Нічишина
Нагадаємо: Поезією й музикою заквітчані
