У Кропивницькому презентували нову експозицію, присвячену Миколі Смоленчуку
Його ламали, але він не гнувся
У Державному архіві Кіровоградської області до Дня Незалежності України відбулася презентація нової експозиції в меморіальній кімнаті-музеї Миколи Смоленчука.
На заході були присутні представники засобів масової інформації та громадськості Кропивницького, які першими відвідали експозицію. Захопливу екскурсію провів директор Державного архіву Кіровоградської області, колишній студент і дослідник творчості Миколи Смоленчука Олег Бабенко.
Відвідувачі дізналися про цікаві факти з життя видатного земляка та ознайомилися з експозицією з копіями документів, які стосуються біографії Миколи Смоленчука, що зберігаються в архіві, речами письменника, книгами з його особистої бібліотеки, наданими його дружиною Нінель Смоленчук та Олегом Бабенком.
Нині на честь краєзнавця названо колишню вулицю Пролетарську, неподалік від якої знаходиться музей Марка Кропивницького, фундатором якого був Микола Смоленчук. За радянського часу його переслідували і цькували за відданість українству, і от сьогодні земляки вшановують його.
«Часто ми не осмислюємо, якої величини була людина, поки її не стає. Микола Кузьмович був першим, хто в зросійщеному обласному центрі зробив Кропивницького нашим надбанням. Адже до Смоленчука Кропивницький був надбанням лише Києва і Харкова», — розповів Олег Бабенко.
Саме Микола Смоленчук встановив місце народження письменника Володимира Винниченка, дослідив особливості формування його характеру. Він знайшов перші метричні записи про народження Кропивницького і Винниченка.
«Коли по всій країні почали закручувати гайки, у Кіровограді летіла різьба. Та Смоленчук не втік і не відступив», — наголосив директор Державного архіву Кіровоградської області.
Узимку 1971 року, коли стало відомо, що Смоленчук читав працю Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», його двічі викликали на партійні збори філологічного факультету педагогічного інституту ім. О. Пушкіна, де він тоді працював. Науковця звинуватили в «антирадянщині» і виключили з компартії. Жоден співробітник вишу не виступив проти такого рішення. А на той час виключення з компартії робило людину майже «ворогом держави». Проте Смоленчук не зрадив принципів і не відступився від своєї позиції. Як розповів Олег Бабенко, письменник міг, ідучи вулицею зі своїми студентами, співати гімн українців у вигнанні «Повій вітре».
«Його ламали, а він не гнувся», — так схарактеризував постать учителя його учень.
Юрій Сергійчук
