У Кропивницькому відкрили виставку нашого земляка Павла Гельбаха

 

 

До 105-ї річниці від дня народження нашого земляка Павла Олександровича Гельбаха у літературно-меморіальному музеї І.К. Карпенка-Карого відкрили віртуальну виставку «Шляхами письменницької долі». Відомий прозаїк, драматург, публіцист, журналіст прожив довге і цікаве життя і залишив по собі чимало творів, частина яких присвячена нашому місту.

 

Павло Гельбах (псевдонім Гельбак) народився 17 квітня 1916 р. у Єлисаветграді. Закінчив Зінов’євську фабрично-заводську школу № 4. Вчився у будівельному технікумі, медичному інституті, школі морських льотчиків, інституті журналістики. Працював у газеті «Батумський робітник», був власкором «Комсомольської правди» в Горькому, Таганрозі, Єйську, Читі, Іркутську, Баку, Тбілісі.

 

З 1944 р. жив у Вільнюсі. Працював головним редактором газети «Советская Литва» (1944-1947). З 1948 р. - кореспондент «Літературної газети» у Литві, Латвії, Естонії. П.О. Гельбах – перший російськомовний літератор у Прибалтиці, якого прийняли до Спілки письменників СРСР. У 1993 р. переїхав на Далекий Схід, мешкав на острові Руський.

 

Павло Гельбах – автор книг «Действующая армия тыла» та «Молодежь в дни Отечественной войны» (обидві 1942 р.), «Мой сверстник» (1959), «Ровесники» (1961), «Дух картошки у костра» (1964), «Ночи бессонные» (1965), «Дни беспокойные» (1970), «Сын чекиста» (1974), «Мы – журналисты» (1974), «…И вся жизнь» (1980), «Наследники» (1981), «Срочно в набор» (1984), «Ехали дрожки…» (1984), «Наташка с острова Русский» (1999), «Напрасно прожитые годы?» (2002). Автор п’єс: «Так начинается жизнь», «Источник силы» (1951), «Счастье Карвялиса» (1952), «Крутые ступени» (1953), «Бреднева устраивает сына». Неопублікованим залишився роман «Прерванный полёт».

 

22 вересня 2008 року нашого земляка не стало. Похований поряд з дружиною на кладовищі острова Руський, поблизу Владивостока.

 

Значну частину віртуальної виставки становлять матеріали, які висвітлюють основні життєві віхи, журналістську та літературну діяльність Павла Олександровича. Серед них численні світлини з особистого архіву письменника, листи, художні твори нашого земляка, у тому числі «Книга с автографами», яка містить спогади про багаторічну дружбу з письменниками-земляками Арсенієм Тарковським, Семеном Тригубом, з литовським поетом Едуардасом Межелайтісом, про зустрічі з Володимиром Сосюрою, Андрієм Малишком, Максимом Рильським, Миколою Бажаном, Семеном Жураховичем та ін.

 

У багатьох творах Павло Олександрович згадував рідне місто. Події роману «Сын чекиста» і повістей «Дух картошки у костра», «Тарасовна» відбуваються саме тут. Міські замальовки і спогади дитинства – важлива складова автобіографічної повісті «Ехали дрожки». Різноманітні події неспокійних 20-х років ХХ століття, майстерно передані автором, створюють у читача враження особистої присутності.

 

Матеріали нашого земляка експонувалися свого часу і на виставці «Слово про місто», яка знайомила з творами літераторів, що згадували Єлисавеград – Зінов’євськ – Кіровоград у своїх книгах.

 

Тетяна Ревва, наукова співробітниця

літературно-меморіального музею

І.К. Карпенка-Карого

 

ВИСТАВКА