У Кропивницькому вшанували пам'ять тих, хто поліг у боях за перемогу над фашизмом

 

Сьогодні українці разом з усім цивілізованим світом  вшановують пам’ять кожного, хто захищав рідну землю та світ від нацизму під час Другої світової війни, хто поклав свої життя, боронячи Україну сьогодні, стримуючи чергову рашистську навалу, руйнуючи намагання агресорів розв’язати нову велику війну і рятуючи світ від небезпечного та кривавого ворога.

 

 

У День пам’яті та примирення українці як ніколи відчувають та розуміють важливість збереження миру на землі і вклоняються кожному, хто віддав за незалежність свого народу найдорожче свої життя. Живі квіти лягли сьогодні до місць поховань загиблих Героїв – кропивничан, які знайшли свій вічний спочинок на Алеях Почесних воїнських поховань Рівнянського і Далекосхідного цвинтарів, сповіщає Кропивницька міська рада.

Мільйони українських родин добре знають, що таке насправді травень 1945 року. Це, передусім кінець найкривавішої війни, в зупиненні якої наш український народ має власний гідний внесок. Офіційно Друга світова війна тривала 6 років і один день. Для українців же вона була набагато довшою. Адже першими збройний опір німецькому сателітові – тодішній Угорщині, вчинили бійці «Карпатської Січі», війська, утвореного в березні 1939 року Карпатською Україною.

 

 

А припинилася на українських землях війна далеко не у травні 1945. По 30 червня 1945 року відділ УПА “Крути” рейдував північчю Житомирщини та Київщини і півднем Білорусі, доходив до околиць Києва. Відділ УПА «Холодний Яр» у червні 1945-го продовжував діяти біля Кременчука. На Галичині, Закарпатті, Волині, Буковині повстанці вели збройну боротьбу майже до середини 1950-х років.

 

Загалом шість мільйонів українських солдатів, воювали у лавах Червоної Армії, з яких половина не повернулася додому з фронтів і таборів військовополонених. Ще 250 тисяч українців поповнили армії Польщі, США, Канади, Великої Британії, Франції, Югославії. Добровільно, з власних ідейних переконань чи примусово вони брали також участь у боях на боці Німеччини, Угорщини, Румунії, Словаччини, Хорватії, інших держав.

 

 

Не раз їм, одягненим у різні однострої, доводилося стріляти один в одного на фронтах тієї війни. За офіційними даними ЦК КП(б)У, протягом 1944-1955 років загинули понад 150 тисяч бійців УПА та підпільників ОУН, заарештовано понад 100 тисяч, депортовано до Сибіру понад 200 тисяч патріотів. Крім того, було замордовано понад п’ять мільйонів осіб цивільного населення, мирних жителів окупованої Вермахтом України.

 

Із закінченням Другої світової боротьба українців разом з іншими народами народів Східної Європи не припинилася. Майже півстоліття знадобилося їм, щоб звільнитися від влади ще жорстокішого і в рази кривавішого режиму. Нинішня війна для України, в якій ми наполегливо відстоюємо власне право жити вільно на рідній українській землі є продовженням столітньої боротьби за свою незалежність. У відкритій війні з путіним ми відстоюємо свою державність і формуємо власну ідентичність. І Україна обов’язково матиме власний День Перемоги! 

 

 

Але маємо чітко усвідомлювати, що кінець будь-якої війни для росіян відразу стає початком підготовки до наступної. Це не зміниться до того часу, доки ця недоімперія не зникне з карти світу, доки все цивілізоване людство не звільнить себе від цієї передбачуваної загрози. 

 

Тож травень – час віддати данину пам’яті всім українцям, що загинули у протистоянні з нацистською і комуністичною диктатурами, з російськими окупантами, час в родинному колі, у Церкві, на державному рівні згадати полеглих, а вони є у кожній українській сім’ї, підтримати українську армію, побажати своїй країні відвойованого і захищеного справедливого миру.

 

Ми все пам’ятаємо! «Ніколи знову!» обов’язково переможе «Ми павтарім!». Перемогли нацизм – переможемо і рашизм!