У що може розвинутися вегето-судинна дистонія?

 

Вегето-судинна дистонія — це складний симптомокомплекс різних клінічних проявів, які зачіпають різні органи та системи. Це захворювання розвивається через відхилення у функціонуванні центральних і /або периферичних відділів вегетативної нервової системи.

 

Вегето-судинна дистонія не є на перших порах самостійною нозологічною формою. Однак у поєднанні з іншими патогенними факторами може сприяти розвитку багатьох проблем із здоров’ям і патологічних станів, найчастіше тих, що мають психосоматичний компонент (виразкова хвороба, артеріальна гіпертензія, ішемічна хвороба серця, бронхіальна астма тощо). 

 

— Які види вегето-судинної дистонії існують?

 

— Щоб зрозуміти, що таке вегето-судинна дистонія і визначитися з її видами, необхідно уявити собі принципи роботи нервової системи.

 

У регулюванні нервової системи беруть участь дві системи: симпатична та парасимпатична. Вони абсолютно різні. Симпатична відповідальна за бадьорість у денний час, фізичні та розумові навантаження, стрес і збільшення частоти серцевих скорочень. Парасимпатична, навпаки, відповідальна за відпочинок, сон і відновлення сил.

При порушенні нормального взаємозв’язку цих двох систем виникає вегето-судинна дистонія. Розрізняють три її типи: за гіпертонічним типом, за гіпотонічним типом та за змішаним типом.

 

 — Які ж симптоми вегето-судинної дистонії?

 

Найбільш поширені й часто описувані у літературі скаргами пацієнтів є: швидка втомлюваність, відчуття тривоги, прискорене серцебиття, відчуття скутості у грудній клітці, біль у серці, порушення з боку кишечника та шлунково-кишкового тракту, підвищена пітливість, підйом температури без видимих причин, відчуття грудки у горлі, зниження мотивації, напади браку повітря, заніміння кінцівок, парастезії, відчуття «повзання мурах», метеочутливість.

 

Вегето-судинна дистонія не тільки виснажує і мордує пацієнта, але й часто провокує лікарів до встановлення хибного діагнозу, якщо є скарги, подібні до симптоматики гастриту, цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, бронхіальної астми, дисфункції щитоподібної залози та інших хвороб.

 

— У чому полягає етіологія і патогенез цієї хвороби?

 

— На розвиток вегето-судинної дистонії впливають такі фактори: несприятливий перебіг вагітності, пологів, перинатальна гіпоксія, натальне ураження центральної нервової системи, особливо шийного відділу спинного мозку, виникнення дисплазії сполучної тканини, хронічні інфекції, соматичні патології, хвороби центральної нервової системи, а також психоемоційна напруга, спадкові, конституціональні, особистісні особливості пацієнта тощо.

 

Більшість випадків захворювання провокують психогенні ситуації, що сприяють дезадаптації нервової системи і наступному формуванню вегетативних розладів. Як правило, дитина успадковує тип функціонування нервової системи батьків, переважно від матері.

 

Ураження вегетативної нервової системи викликають неадекватну реакцію на стресові ситуації, невротичні і психологічні розлади у дітей, емоційний дисбаланс. Причини вегето-судинної дистонії: емоційне перенавантаження, стрес; інтенсивне фізичне навантаження, нерегулярний сон; проблеми із хребтом; інфекції, зниження імунітету.

Вкрай важливим є оптимальний розпорядок свого робочого дня. Якщо присутні ознаки вегето-судинної дистонії, то про роботу у нічні зміни потрібно назавжди забути. При наявності подібного захворювання необхідно виключити надлишкове фізичне навантаження взагалі або зменшити його до розумних меж. 

 

Особливу увагу в останній час слід приділити вірусним інфекціям. Відповідно до результатів призначають імуностимулюючі препарати.

Вегето-судинна дистонія може виникнути також у зв’язку із порушеннями у хребті. Якщо причина порушень буде вчасно ліквідована, симптоми вегето-судинної дистонії зникнуть, людина почуватиметься здоровою.

 

— У чому полягає діагностика вегето-судинної дистонії?

 

— Складність діагностики вегето-судинної дистонії полягає в тому, що відсутні апаратура або аналізи, за допомогою яких можливе встановлення діагнозу. Ця хвороба може бути визначена лише за її численними симптомами. Перш за все, при діагностиці вегето-судинної дистонії важливо виключити соматичні, неврологічні, ендокринні захворювання чи визначити їхню значимість у походженні скарг пацієнта. Також важливим є визначення причин хвороби. У цій ситуації  значення досвідченості лікаря — це найголовніше, бо потрібні його спостережливість, вміння співставляти різні факти, точно аналізуючи історію хвороби. 

 

— У чому полягає лікування вегето-судинної дистонії?

 

— Лікування при будь-яких формах вегето-судинної дистонії має бути комплексним, тривалим, індивідуальним та таким, що враховує особливості вегетативних порушень та їхню етіологію. Перевагу віддають немедикаментозним методам терапії. До них відносять нормалізацію режиму дня, усунення гіподинамії, дозування фізичного навантаження, обмеження емоційних впливів (телепередачі та комп’ютерні ігри), індивідуальну і родинну психотерапію, здорове та регулярне харчування. Також слід виключити шкідливі звички (особливо тютюнопаління та алкоголь).

 

До схеми лікування слід включити такі процедури, як голкорефлексотерапія, водні процедури, фізіотерапія (лазеропунктура, магнітопунктура, вакуум-терапія, електростимуляція), лікувальний масаж. Якщо ефективність немедикаментозного лікування недостатня, то необхідно призначати індивідуально підібрану медикаментозну терапію.

При лікуванні пацієнтів підбирається максимальний курс лікування. Як правило, для досягнення позитивних результатів потрібно 10-15 сеансів психотерапії. Сеанси проводяться щоденно на початку лікування, а потім з інтервалом між сеансами в один-два дні.

 

— Як проводиться профілактика вегето-судинної дистонії?

 

— Профілактику проявів вегето-судинної дистонії у дітей потрібно розпочинати проводити якомога раніше. Вона полягає в організації правильного розпорядку дня дитини, її збалансованого харчування, у залученні з ранніх років до фізкультури, загартування, здорового способу життя тощо.

 

Якщо для батьків важливо, щоб їхня дитина не відчувала проявів вегето-судинної дистонії, їм необхідно потурбуватися про нормальну психологічну обстановку у себе вдома: спокійну та доброзичливу. Окрім цього, необхідно навчити дитину правильно реагувати на стресову ситуацію, прищепити їй доброзичливість, впевненність у собі, володіння простими прийомами самонавіювання та релаксації.

 

Профілактика у дорослих в першу чергу полягає у організації правильного способу життя, відмові від шкідливих звичок і в оволодінні навичками саморегуляції, своєчасному лікуванні гормональних порушень, пов’язаних із віковою перебудовою організму.

 

Ті, у кого вже були прояви цієї хвороби, хоча б раз на рік повинні проходити лікувально-профілактичні курси, метою яких є попередження виникнення проявів і розвитку вегето-судинної дистонії, підтримка організму людини, активізація його власних життєвих сил.

 

Розмову з лікарем-невропатологом Сергієм Касьяновим Кіровоградської обласної лікарні вела редактор КЗ «Кіровоградський обласний Центр здоров’я»  Юлія Харченко