Українські заробітчани: Як склалося життя людей, які вимушено повернулися додому з інших країн?
Пандемія коронавірусу не тільки змусила українців забути про навчання, відпочинок та роботу, а й повернула в Україну близько півмільйона заробітчан. Але додому приїхали ті, у яких не було надійного статусу в іноземній країні, більшість - залишилися за кордоном. Як реалізують себе українці, які повернулися додому? Можливо, заробітки - це їхнє повсякденне життя, до якого вони звикли?
- Я та мій чоловік працювали на заводі в Угорщині шість місяців. На щастя, нам вдалося перетнути український кордон до початку пандемії - 12 березня. А вже через два дні для наших заробітчан почалися проблеми: через великі черги на польских, словацьких та угорських пропусках можливість захворіти на коронавірус сягала 99 відсотків. В Україні Андрій - мій чоловік підробляв, але таких грошей, як в Європі, тут не заробиш. Карантин карантином, але працівники на заході потрібні завжди. Тому на початку червня ми звернулися до туристичної агенції "Інтурист" і нам запропонували роботу в Нідерландах - місце працівника на полі. Зрозуміло, це важко, але як по-іншому? Зараз чекаємо підтвердження від роботодавця. Якщо ні, то будемо шукати іншу країну. Але все-таки сподіваюся, що в липні чоловік буде у місті свободи - Амстердамі, - ділиться мешканка Кропивницького Карина Морова.
За думкою директора Інституту демографії та соціальних досліджень Національної академії наук Елли Лібанової, після відкриття кордонів більшість заробітчан знову повернуться до країн тимчасового перебування.
А також за даними українського уряду, за кордоном на постійній основі працює понад три мільйони гомадян України. Наприклад, сімейна пара з Кропивницького живуть в Чеській Республіці вже три роки та не збираються повертатися додому.
- Зараз я працюю суші-поваром, а чоловік на меблевій фабриці у Празі. Чехія - одна із перших країн, в якій запровадили жорстокі заходи для захисту населення проти коронавірусу. Усі громадяни Чеської Республіки, а також громадяни інших країн вимушені ходити в масках два місяці: на вулицях, у магазинах та транспорті. Якщо поліція побачила б нас без масок та рукавиць - штраф 17 тисяч крон.
А заробітчани, які трудилися у сфері обслуговування, на фабриках та заводах, ресторанах та готелях, повинні були перебувати на карантині протягом двох місяців. Перші півтора місяці після 18:00 заборонено виходити на вулицю. Наприклад, до магазину або аптеки дозволяли ходити тільки до шостої години вечора. До 12:00 супермаркети відвідували люди похилого віку, а після - молодь. Ми не поїхали з чоловіком додому, тому що у нас є офіційний дозвіл на роботу та проживання в Чехії мінімум на два роки, тому повертатися в Україну сенсу немає. Складнощі полягали у тому, що не було роботи в період карантину. Ми жили за власні кошти, але країна піклувалася про своїх громадян. Ціни на продукти харчування та ліки понизили. А після закінчення пандемії робітникам почали платити зарплатню меншу, ніж до початку пандемії. Зараз працюємо в масках і дотримуємося усіх протиепідемічних заходів, - ділиться заробітчанка Анастасія Ярош.
Отже, повернувшись до України, заробітчани все-таки знайшли роботу під час карантину, але більшість з них повернеться до країн тимчасового працевлаштування.
На щастя, 15 червня вже відкрили українські кордони, тому дорога в Європу та інші країни для них знову вільна.
Христина Ковалевська
