Уроки Майдану (фото)

 

Події зими 2013–14 років, що розпочалися як Євромайдан, але увійшли в історію України та світу як Революція Гідності, мають ще одну неформальну назву: «Зима, що нас змінила...» На кожному етапі цього буремного періоду піднімало голову саме громадянське суспільство, яке самоорганізовувалось на барикадах, в медичних, юридичних, кулінарних та інших сотнях.

Проте владу все одно отримали політики, більшість з яких просто змінили кольори прапорів та оновили риторику. Протягом того ж 2014 року єдність майданівського товариства була порушена розповзанням по різних партіях та партійках, а найбільш патріотична й радикально налаштована частина пішла на східний фронт у лавах добровольчих батальйонів. І все ж та зима нас змінила. На краще.

Майдан відкрив більшій частині українців волонтерський рух. Починаючи з грудня 2013–го, коли після звірячого побиття студентів у столиці у центрі Києва почали зростати барикади й намети.Теплий одяг, цигарки, воду й харчі столичним протестувальникам збирала вся країна. До столиці попри всі перешкоди влади й тодішньої міліції проривались автівки з допомогою і підкріпленням чи зміною майданівців. Як не намагались поплічники попередньої влади спекулювати на темі оплати, нічого не вийшло: на відміну від так званих «тітушок», левова частка йшла за покликом серця. І допомагала теж за покликом серця. Й життя клала теж за покликом серця.

З початком війни на сході волонтерство спалахнуло з новою силою. Камуфляж, черевики, тепловізори, прилади нічного бачення, позашляховики й вантажівки, навіть окремі зразки озброєння — все це заслуга волонтерів. І, незважаючи на те, що на третій рік війни держава оговталась і взяла на себе більшу частку забезпечення армії й флоту, а добровольчі батальйони у своїй більшості стали їхньою частиною, волонтерський рух продовжує залишатись неодмінною частиною сучасного суспільства — психологи, тактичні інструктори, реабілітологи, конструктори нової техніки. 

Суспільство відчуло можливість боротись за свої права самостійно. Українці відчули свою гідність — адже саме проти «бидлячого» ставлення попередньої влади вони повстали тоді й продовжують боротись сьогодні. Одночасно на два фронти — проти російської окупації і проти свавілля посадовців і депутатів, що шалено чіпляються за награбоване або «віджате».

Саме в такій боротьбі прожив своє життя й поклав його в лютому 2014–го Герой України бобринецький фермер Віктор Чміленко.

«Коли беззаконня стає нормою — супротив стає обов’язком!» — частенько підкреслював він. І загибла на столичному Майдані і прилеглих вулицях Небесна Сотня у більшості своїй складалася саме з таких — незалежно від національності, віку, професії й майнового статку.

Проголошені новою владою реформи, попри їхню непопулярність, все ж є кроком вперед. Адже слоган «я не хочу багато працювати, але хочу багато отримувати» у сучасному цивілізованому суспільстві не працює. Звісно, є супротив, є саботаж, є тихе невдоволення, але наш порятунок — в нас самих. Революція дала нам вудку, а рибу, даруйте, треба ловити самому.

«Наша земля — наші герої!» — це відоме гасло однієї з найстаріших політичних сил, яка брала безпосередню участь у Революції Гідності, втративши там не одного революці онера, стало гаслом до декомунізації — позбавлення від комуністичних маркерів минулого. З початком же війни на сході країни до комунонацизму додалося й несприйняття проросійських бойовиків, звірствам яких на Донбасі й Луганщині дивуються в усьому світі. Саме завдяки Революції Гідності наше місто отримало дійсно українську назву — Кропивницький. Хоча боротьбу за це ще незавершено ані формально,ані фактично. Вулиці міста отримали нові назви на честь полеглих за свободу і незалежність своєї країни. І як би певні кола не обурювались цим — їхній час пройшов. І гасло «Слава Україні! — Героям слава!» все більше стає не просто словами.

Але попри згадані зміни, до ідеального суспільства нам ще крокувати й крокувати. Адже запропоновані гасла «Час єднатись!» на міському рівні, «Жити по–новому» на загальнодержавному поки що зустрічають лише сарказм та обурення невиконанням їх навіть тими, хто їх декларував. Зростання цін й тарифів, кардинальні зміни в риториці та поведінці окремих політиків на зразок колишньої улюблениці мільйонів Надії Савченко, і, нарешті, електронні декларації верхівки нашого політикуму — все це революціонери–майданівці передбачити не могли. Але, як відомо, не помиляється той, хто нічого не робить.

Зростає нове покоління — та молодь, яка почала Революцію в столиці, в нашому місті та по всіх містах України. І саме вона буде створювати нову країну, підгрунтя якої колишні майданівці намагаються створити нині. Не зрадивши полеглих побратимів. Полеглих тою зимою. Зимою, що нас змінила.

 

Максим Гуцалюк