Успіх не приходить сам: у Добровеличківці жінка відкрила квітковий бізнес за допомогою служби зайнятості

 

Життя кожного з нас – багатотомний роман з несподіваними поворотами і сюжетними лініями. Буває так поверне, що й виходу не бачиш із ситуації, яка перебігла тобі більш-менш наїжджену життєву дорогу. От і дає тоді отой фактор, що називається долею, людині вибір.

 

Що не людина – то новий роман із вишуканим сюжетом. Так і у Галини Петренко, підприємця, якого в Добровеличківці знають майже всі. Але підприємцем не народжуються, ним стають, іноді переборюючи себе, свою сором’язливість і свій м’який характер. Саме про це і розповість вам Галина Іванівна, якщо запитаєте, що ж підштовхнуло її займатися різнобарвним екзотичним бізнесом. 

 

Юна школярка мріяла стати художником. У кожен свій малюнок вкладала душу, тому і пішла працювати художником-оформлювачем до місцевого господарства. Та де там! Колесо фортуни вибило її з наїждженої колії. Почав працювати новісінький цукровий завод – гігант! Другий за потужністю його ліній в Україні! А яке серед степу виросло селище з багатоповерхівок. Молодій дівчині бурхливе життя степового гіганта пророкувало перспективи. Молода, запальна, непосидюча, працьовита і красива, Галина із захватом поринула у роботу теплоелектроцентралі заводу. Тож коли батьки відговорювали дівчину від вступу до Київського національного університету харчової промисловості на спеціальність «Інженерія промислової енергетики» – не поступилася. Дівчина навчалася із задоволенням, тож і подальша робота інженером ТЕЦ була в радість.

 

Працювала жінка аж до 2002 року. До повної зупинки заводу. До трагедії. Людської і державної… Із повним розвалом цукрозаводу багато людей втратили засоби до існування. Галина також. А двоє дітей! І ось на цьому повороті Галина не розгубилася. У таких життєвих ситуаціях одна надія на районний центр зайнятості.

 

– А яке у вас захоплення у житті? – запитали Галину Іванівну, коли та завітала до Добровеличківського районного центру зайнятості. А чи не стати б вам підприємцем: вирощувати і продавати квіти!

 

Саме ця зустріч зробила поворот на дорозі життя Галини Іванівни. У 2002 році жінка отримала від центру зайнятості 800 гривень. На всі гроші закупила тюльпанові та крокусні цибулинки, насіння квітів, корені хризантем, жоржин, троянд тощо. Засадила город не картоплею, а квітами. Працювала тяжко: садила, поливала, сапала щодня без вихідних. А як раділа, коли саджанці почали цвісти.

 

 Ще й досі Галина Іванівна пам’ятає перший проданий букет із тюльпанів. А потім справи почали розвиватись і усе пішло на краще: колишня безробітна підзбирала грошей, побудувала теплицю, купила сусідню стареньку хатину заради городу. Знову засадила й доглядала. Не так мало часу пройшло, аж поки Галина Іванівна перестала соромитися продавати нею вирощене. Але треба ж якось виживати, а всяка робота і продукція від роботи завжди потребують оплати.

 

Не все у житті буває рівно і приємно. Та з якою любов’ю розповідає про квіти Галина Іванівна! Квіти – це диво, неповторне різнобарвне диво.

Сьогодні кожен добровеличківець та й багато жителів району знають маленький магазин біля верхнього базару – там завжди можна купити букет на будь-який випадок життя, а ще екзотичну заморську рослину десь із бразильських хащів.

 

Сьогодні Галина Петренко вже впевнена, що з будь-якої ситуації можна вийти з гідністю. А ще вона знає, що є люди, які завжди підтримають, порадять і підкажуть, як знайти вихід який підійде саме Вам.

 

Л. Яковенко, заступник директора Добровеличківської районної філії Кіровоградського обласного центру зайнятості