Увесь світ сьогодні відзначає День рідної мови
Рідна мова – всесвіту основа
Міжнародний день рідної мови відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня – 17 листопада 1999 року в Парижі.
Мамина мова
Слова Анатолія Загравенка
Музика О.Лазарєва-Криворізького
Стишив я ходу не випадково.
Зупинись і ти, чудесна мить!
В тихім передмісті рідна мова
З уст, а не по радіо звучить.
Мов на спрагле серце прохолода
Українське праведне слівце.
Чим ти завинив кому, народе,
Що повинен втратити і це?
ПРИСПІВ:
Із найглибших, з незапам’ятних століть
Україна наша глиняна стоїть…
Не знайшовся до сьогодні княжий шлем,
Що заліг у дикопільський чорнозем.
Та як доказ сили й мужності предтеч,
У землі немацав корінь скіфський меч.
Тож ми родом волелюбним звідтіля,
Де ще кременем оралася земля.
Чом твої красиві й мудрі діти
На стрімкім життєвім рубежі
Зневажають отчі самоцвіти,
Їдуть по коштовності чужі?
Як потоки душ їх повернути
У твою відвічну глибину,
Де по-материнськи пахне рута
Впереміжку з духом полину?
ПРИСПІВ:
У розплавлену від сонця далечінь
Мого предка ніс на битву вітер-кінь.
Народитися судилося й мені
У прадавній, прадержавній стороні.
Цю відроджену країну я люблю
І в душі за неї господа молю.
Бо чи бути їй щасливою чи ні,
Буде й мертвому не байдуже мені.
Вже б хоч дивна пісня солов’їна
Нагадала дівчинці міській,
Що земля на ймення Україна,
Ні, не гірша Францій чи Росій.
А під вітер, що гілля розбурхав,
Хоч на мить задумався б юнак,
Чом не став поляком, а ні турком
Із коша Сіркового козак.
ПРИСПІВ:
Цю відроджену країну я люблю
І в душі за неї господа молю.
Бо чи бути їй щасливою, чи ні,
Буде й мертвому не байдуже мені.
5.02.20 Знам’янка – Кривий Ріг