В пошуках альтернативи субсидіям

 

Народний гумор каже, що «навіть, якщо вас з’їли — все одно є два шляхи виходу». У попередній частині пошукової епопеї («Первая городская газета» №34) мова йшла про субсидії як варіант економії. Проте паралельно українська влада та різноманітні експерти закликають до впровадження енергозберігаючих або енергоефективних технологій. Отже, що це таке і як не повестись на популізм.

Висновки з досліджень експертів Громадянської мережі «Опора» свідчать про низьку інформованість населення України про необхідність бути енергоощадним. За словами координатора житлових програм «Опори» Тетяни Бойко, значна частина громадян намагається ліквідовувати наслідки, залишаючи без уваги причини. Для прикладу — якщо взяти теплові втрати за 100%, то 15% втрат припаде на котельні, 15–25% — на зовнішні мережі і 60% — власне на житловий фонд. Більшість будинків в Україні збудована у 1981–90–х роках, трохи менше — у 1961–70–х роках та 1970–80–х роках, коли жодного слова про енергозаощадження й не було. Лише мінімальна частка будинків 2001–11–х років тою чи іншою мірою збудовані за сучасними технологіями.

Якщо уявити собі ідеальний енергозберігаючий будинок, то модернізація виглядатиме наступним чином: утеплення, модернізація систем опалення, оновлення систем енергопостачання, профілактика. У цифрах це виглядатиме приблизно так (вартість на жовтень минулого року):

— промивання системи опалення –150–220 гривень за радіатор (окупність 6–12 місяців, економія до 10%);

— утеплення даху — 140–190 гривень/кв. м (окупність 1–2 роки, економія 8–10%);

— встановлення автодоводчиків на вхідні двері – 1200–2000 гривень/двері (окупність 1–2 роки, економія 4–6%);

— утеплення стін — 280–420 гривень/кв.м (окупність 8–10 років, економія 25–30%);

— утеплення підвалу — 120–150 гривень/кв.м (окупність 1–2 роки, економія 2–5%);

— заміна вікон — 1000–1500 гривень/кв.м (окупність 2–3 роки, економія 10–12 %);

— монтаж теплового лічильника — 45–65 тис. гривень;

— ізоляція трубопроводів опалення та гарячого водопостачання — 15–20 гривень/пог.м (окупність 1 рік, економія 2–3%);

— монтаж індивідуального теплового пункту(ІТП) з погодозалежним регулюванням:

а) без теплообмінника — 350 тис. гривень (окупність 0,5–2 роки, економія 20 — 40%;

б) з теплообмінником — 720 тис. гривень (окупність 2–5 років, економія 35 — 45%;

— двотрубна система опалення — 250–350 гривень/кв.м. (окупність 5–7 років, економія 30–40%);

— балансування стояків –1800–5600 гривень/стояк (окупність 1–2 роки, економія 10%);

— встановлення термостатичних клапанів та головок — 610–680 гривень/радіатор (окупність 1–2 роки, економія 3–17%);

— монтаж LED–освітлення — 100 гривень/90 Лм (окупність 2 роки, економія до 90%);

— автоматичні датчики руху для освітлення; — 200–300 гривень (окупність 1–1,5 роки, економія 40–50%).

Погодьтесь, кошти вельми суттєві. Але держава намагається шляхом так званих «теплих» кредитів мотивувати мешканців будинків модернізувати власне житло. Деякою мірою це дійсно вдається, проте так званий «латковий сепаратизм» є фактично викинутими на вітер грошима (у більшості випадків). Якщо одночасно власник оселі монтує у себе автономне опалення — це дійсно спрацьовує. Але при його відсутності тариф на опалення аж ніяк не зміниться. Крім цього, про поступове руйнування подібного латкування не розповідали вже тільки ледарі.

Інша тема, про яку розповідають навкруги, — це створення ОСББ, яке має за мету як згуртувати мешканців до самостійного керування власним будинком, так і для спільної роботи щодо енергозбереження власних помешкань. Проте чомусь владні кола закликають до об’єднань як багатоквартирні будинки, так і приватний сектор. Незрозуміло, навіщо власникові приватної садиби залучати ще когось до цього процесу? Як казали у народі, «Мій будинок — МОЯ фортеця». Щодо «квартиpників» — тут все зрозуміло за чинним законодавством:

— власність зобов’язує (ст.13 Конституції України);

— тягар утримання майна несе власник (ст.322 Цивільного кодексу України);

— власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Держава нe втручається у здійснення власником права власності (ст.319 ЦКУ);

— ухвалення рішень про реконструкцію та ремонт — виключна компетенція загальних зборів об’єднання (ст.10 закону про ОСББ).

Насправді соціологічні дослідження свідчать про інше. Так, 79% опитаних Національним екологічним центром України вважають, що вони споживають лише незначну частку всіх енергоресурсів, 87% закликають насамперед запровадити енергоощадження на підприємствах, водночас 92% стверджують, що в їхніх господарствах достатня економія енергії та ресурсів. На думку 54% українців, кожне домогосподарство має самостійно ініціювати й запроваджувати енергозберігаючі технології у себе, не чекаючи допомоги від центральної та місцевої влади, але 86 відсотків вимагають відповідальності за розробку й впровадження таких технологій саме від влади. Як зрозуміти наше населення?

Брак інформації щодо енергозберігаючих технологій мають 39% мешканців України, водночас 52% вважають наявну інформацію цілком достатньою. При цьому 49% стверджують, що вони, в разі потреби, зможуть легко знайти все потрібне, заперечують це — 39%.

Значний відсоток опитаних констатує використання у своїх помешканнях окремих видів енергозбереження: 85% — зменшили споживання електроенергії, 81% — газу, 70% — води. На їхню думку, таким чином вони уникають додаткових інвестицій. Натомість, серед практик, що вимагають інвестицій, найпопулярнішими є встановлення лічильників на різні типи і режими надання послуг (83%), заміна вікон (64%) і встановлення автономного опалення (49%), заміну освітлення (21%).

На жаль, державні та місцеві програми, а також програми кредитування трьома державними банками — Ощадбанком, Укргазбанком та Укрексімбанком все ще не мають достатнього ефекту. Причини — недовіра до реформ у країні, недовіра до кредитів та розмаїття думок при формальному створенні ОСББ. Модернізація окремо взятої квартири за принципом «каждый взял себе удел, кур завёл и в нём сидел...» не є виходом. До того ж, проводячи паралелі з адміністративно–територіальною реформою та так званою децентралізацією, можна зробити висновок, що достатня державна підтримка буде надаватись лише створеним «міні–громадам», тобто ОСББ. Так, уряд відшкодовуватиме 40% витрачених на утеплення коштів. В поточній урядовій програмі вже взяли участь 278 ОСББ, яким з витрачених 25 мільйонів гривень урядом відшкодовано 7,5 мільйонів.

За даними опитувань «Опори», 100 відсотків опитаних ОСББ відчули позитивні зміни після реалізації енергоефективних заходів, 70% досягли економії, а 81% відчули підвищення комфорту житла. За даними учасників ОСББ, економія тепла після термомодернізації склала 24%, при цьому середня вартість утеплення склала 137 377 гривень, з яких 67 315 гривень — підтримка урядом, 17 344 грн. — місцевою владою, 99 409 грн. — власні кошти. Проте, незважаючи на подібні «прянички», Держпрограмою енергоефективності все ж не поспішають скористатись. 14% складно переконати мешканців у її перевагах, 10% недостатньо проінформовані щодо її дієвості, 8% вважають складним виконання умов програми. Звісно, деякі об’єднання винайшли власні способи покращення свого комфорту, але таких одиниці. На думку активістів діючих ОСББ, всі недоліки можна виправити більшою інформацією про успішні реалізації Держпрограм ОСББ (37%), розширенням інформації в Інтернеті (28%), поширенням у ЗМІ (24%) та соцмережах (15%). Найбільше активістів ОСББ цікавлять зовнішня теплоізоляція (38%), удосконалення освітлення (21%), ІТП та регулятори теплопотоку (по 17%), світлопрозорі конструкції з енергозберігаючим склом, у тому числі балконні вікна та двері (16%).

До речі, подібна інформація стосується не лише активістів ОСББ, а й тих, хто зацікавлений у модернізації власного помешкання.

На жаль, на всіх зібраннях акцент робиться лише на багатоповерхівки та приватні будинки, що мають газове або електричне опалення. А що робити мешканцям недогазифікованих сіл та містечок (а лише на Кіровоградщині таких до 50 відсотків)? Отже, за питаннями виникають нові питання.

Підводячи підсумок другої частини пошуків, зазначу, що рекламовані всюди заходи енергоефективності на практиці повинні бути насамперед до копієчки прораховані, далі визначені за пріоритетністю та економічним ефектом, і, наостанок, певним чином узгоджені з сусідами (якщо це багатоповерхівки) та відповідати нормам чинного законодавства. Шаблонності тут не може бути, а конкретні приклади — це новий етап пошуків альтернативи субсидіям.

Віктор Сергєєв