Вік волонтерству не завада: історія школярів, які рятують життя кропивничан

 

Тиждень тому у Фейсбуці з’явилася група «Допомога Кропивницький». У ній місцеві школярі просили підтримати їх у благодійній справі. Як виявилося згодом, упродовж останнього місяця хлопці щодня ходили допомагати пенсіонерам та іншим нужденним вижити під час карантину. Волонтери носили їм набори, які включали в себе продуктову та медичну вкладку. Спершу школярі витрачали на це свої гроші, відкладені на навчання та подорожі, але коли кошти закінчилися, волонтери звернулися по допомогу до містян. То ж що це за хлопці, навіщо це їм, та як звичайні школярі підтримують в скрутну хвилину кропивничан, читайте у нашому інтерв’ю.  

 

- Розкажіть трохи про себе. 

 

- Нас звати Олексій Стожок та Микола Волошин. Ми школярі, навчаємося в НВО №19. Миколі 15 років, він навчається в 9 класі, а мені 17, цього року закінчую школу. Займаємось легкою атлетикою та хочемо допомагати людям. 

 

- Як дійшли до ідеї допомагати пенсіонерам та іншим нужденним у такий час?

 

- Ідея виникла в обох в один момент, коли ми йшли по вулиці й зустріли жінку, в якої замість маски були капронові шкарпетки. Це нас настільки вразило, що ми вирішили якось підтримати таких людей. З того моменту ми й почали допомагати пенсіонерам. До цього ми відправляли медичні маски та антисептики, які за сприяння волонтерських організацій передавали нашим військовим в АТО/ООС.  

 

- Чув, що спершу ви брали власні гроші для допомоги. 

 

- Так, спершу це були наші власні кошти, а саме 20 тисяч. Я свою частину збирав на навчання, хотів після закінчення школи вступити до Києва, навчатися там. Коля ж планував поїхати до Франції. Спершу просто відвідати цю країну, а потім і переїхати туди, адже вона йому дуже подобається. Але в теперішній ситуації розуміємо, що всі наші мрії мають відійти на другий план, адже є речі важливіші. 

 

 

- Хто зараз може отримати від вас допомогу? 

 

- Ми намагаємось допомагати усім людям, які цього потребують, це одинокі матері, пенсіонери, інваліди, та люди, які опинилися у складних життєвих обставинах. Наприклад, останні, кому ми допомогли, була багатодітна родина. Жінка одна виховує цю родину, а один із синів нещодавно подолав онкологію. Вчора ввечері ми принесли їм наш продуктовий кошик. Але допомагати намагаємося усім, хто до нас звертається. Найчастіше до нас телефонують сусіди людей, які перебувають у скрутному становищі й просять допомогти цим людям. 

 

- Як проходить ваш волонтерський день?

 

- Наш день починається о 8 ранку, ми зустрічаємось на Кущівці, та йдемо на закупи у той район, де у нас адреси із проханнями допомогти. Закуповуємо кошики на кожну людину. До такого набору входять масло, олія, цукор, дві пачки крупи (кожного разу різної), макарони, хліб, чай, антисептик, маска та рукавички. Загальна вартість такого кошика складає від 130 до 230 гривень. Це залежить від якості товарів. Якщо гроші є – купляємо кращі. Якщо немає, то вже те, на що їх вистачає. А потім йдемо пішки, роздаючи допомогу. Спершу, коли в нас були наші гроші, ми могли й до 100 таких пакетів у день розносити. Зараз же намагаємося по 8-10 на день. 

 

- Чи допомагають вам кропивничани в цій нелегкій справі? 

 

- Нещодавно люди почали нам допомагати. Після постів у спільноті у Фейсбуці ми загалом отримали 1245 гривень допомоги з групи, а також 16 000 від анонімного спонсора. Також нам запропонував допомогу Файно Маркет, ми зараз ведемо перемовини стосовно формату. Намагалися зв’язатися з представниками як міської, так і обласної влади, але нас усі ігнорують та відмовляють у допомозі. Також зверталися до власників усіх найбільших супермаркетів міста, ті теж сказали, що нічим не можуть нам допомогти. 

 

- Чи займалися ви раніше волонтерством? 

 

- Це не перша наша ініціатива, але такого масштабу ще не було. Ми тоді збиралися вп’ятьох і  щотижня купували продукти та гроші для ветеранів війни й одного пораненого учасника АТО. Окрім того плануємо й у подальшому займатися волонтерством й після карантину продовжити цю справу. 

 

- Чув, що один з вас раніше врятував життя хлопцю, розкажіть про це.

 

- Так, це було взимку. Ми тоді поверталися з товаришем Дмитром з тренування близько 4 вчора. До нас звернулися молодші хлопці. Сказали, що один з їхніх товаришів фотографуючи небо над «Колізеєм», впустив до річки Айфон останньої моделі і стрибнув за ним. Часу на роздуми в мене не було, все було на автоматі. Стрибнув до річки, витягнув хлопця на берег. Поки інші допомагали йому зігрітися, я знову пірнув і знайшов телефон, який теж вийшло врятувати. Потім набрав його маму й пішов додому. На ранок на електронку директору занесли лист з інформацією про це й мої дії набули розголосу в місті. 

 

 

- Що хотіли б сказати людям? 

 

- Ми хотіли б звернутися до людей з проханням допомоги. Адже почавши займатися благодійністю, ми побачили, наскільки насправді багато у світі невдячних людей. Ми розуміємо, що у кожного зараз стресова ситуація та нестійка матеріальна ситуація. Але в тих, кому ми допомагаємо, вона ще гірша. У нас часто питають, чи не боїмося ми заразитися вірусом, контактуючи щодня з такою кількістю людей. Ні, не боїмося, адже як казав Коля, набагато страшніше дивитися на людей, які через цей вірус помирають з голоду. А все інше – це дрібниці. 

 

Допомогти хлопцям може кожен.

 

Ось реквізити для допомоги:

5375 4141 1904 4716 

Стожок Олексій Андрійович. 

 

Хлопці звітують за кожну витрачену гривню і їм дуже необхідна ваша допомога. На сьогоднішній день до них звернулися люди з проханням допомоги, на яку загалом необхідно понад 20 тисяч гривень. То ж давайте робити світ кращим разом.

 

Нік Шендеровський