Вікторія Шпаченко: Я просто живу малюванням

  • 23 серп. 2016 10:50
  • 1082
    • Новина Вікторія Шпаченко: Я просто живу малюванням Ранкове місто. Кропивницький

    Ці напрочуд реалістичні малюнки вразили миттєво – в них відчувалась якась глибина. До того ж більшість з них містила дату створення та навіть час. Нагода познайомитись з авторкою трапилась майже випадково – та й відступати було пізно.

    Юна дівчинка з яскраво рудим волоссям, у блакитній сукні та жовтому взутті не могла не привабити фотографів. Але те, що саме вона є авторкою цих творів, дізнався, якщо чесно, підслухавши її розмову з подругою. Подальше спілкування було вже професійною справою.

    - Малюю я з самого дитинства, - розповідає Віка, - спеціально не вчилася, все виходило якось інтуїтивно. Намагалась спочатку перемальовувати світлини акторів та співаків  - почало виходити. Далі  свої власні уявлення  переходили в малюнки – як чорно-білі, так і кольорові.

    - Чи виставлялись твої малюнки на виставках чи галереях?

    - Якщо вважати Знам’янську районну адміністрацію виставочною залою – то так, тричі малюнки виставлялись там. А на справжніх виставках – на жаль, не довелося. Та й малюю я більше для себе.

    - Невже не вабить популярність?

    - Є таке, звісно. Але для її отримання треба багато вчитись. А мене щось це не дуже вабить. Наприклад, п’ять років навчання у педагогічному виші для мене багато. Тому спробую досягти свого простішим шляхом – вивчусь, наприклад, на візажиста.

    - ???

    - Як на мене, то для навчання на художника варто мати певну базову підготовку. А візажизм розширить світогляд, надасть необхідних навичок. Звісно ж, намагатимусь спробувати.

    - Не боїшся труднощів?

    - Я звикла завжди йти до поставленої мети – навіть обходячи гори крізь болото.

    - Що ще надихає, крім малювання?

    - Вчуся грати на гітарі, плету з ниток різні «фенечки», зі стрічок  -  прикраси. Але головне –це, звичайно, малювання. Я просто ним живу.

    Вдивляючись в  малюнки юної майстрині, бачив їхнє майбутнє  і в художніх салонах, і у вигляді татуювань на тілах сучасних модників, та навіть в аерографічних зображеннях на автівках чи муралах на стінах будинків. Сподіваюсь, колись ці уявлення стануть реаліями, а Віка Шпаченко – справжньою народною художницею. Впевнений – у неї це вийде.

    Максим Гуцалюк