Він вірив, що зможе зупинити війну. Пам'яті Миколи Томака

Він вірив, що зможе зупинити війну. Пам'яті Миколи Томака

 

Коли юнаком рухає любов до рідного, а жити йому випадає в час війни, - він приречений стати героєм. Саме про такого хлопця, який пройшов за коротке життя всі можливі етапи гартування душі й тіла, ми поведемо мову.

 

Микола Томак - свободівець, молодший сержант, заступник командира взводу, загинув 21 листопада 2014 року, захищаючи Україну на фронті. Рідні й побратими і досі не можуть змиритися з тим, що Миколи немає поряд. "Ми все одно відчуваємо його присутність. Його впевненість та рішучість у всьому, за що б він не брався, надихає кожного з нас", - приходять до спільного висновку націоналісти Новоархангельщини.

 

"Для мене Микола був старшим братом, який завжди вислухає, зробить висновок і дасть пораду. На передовій він завжди про нас піклувався. Пам'ятаю, як за нашого перебування в гарячих точках три дні лили дощі, глиняний ґрунт був, як болото, бліндажі затопило, доводилося ховатися в автобусах. Коля організовував обігрів і, зменшивши час чергування, ходив підміняв нас. Я й досі бачу той його погляд, веселий і усміхнений. Він завжди залишиться з нами", - пригадує будні на передовій бойовий побратим Миколи Анатолій.

 

Вояки охоче діляться спогадами про друга на його сторінці у "Фейсбук", яку тепер спільно з родиною адмініструють… Микола для них і досі живий, жартівливий та безстрашний хлопець, який у скрутну хвилину обов'язково підтримає чим зможе, навіть якщо це буде просто бутерброд з маслом.

 

 

Націоналіст народився 9 квітня 1982 року в селі Нерубайка Новоархангельського району Кіровоградської області. Ще в дитинстві разом із батьками переїхав до села Торговиця, де, за приписом долі, оселився тепер уже навіки.

 

"Микола завжди був дієвим і розважливим. Він з юного віку, часто без сторонньої допомоги, умів дійти до гідних висновків. У часи тотальної комуністичної брехні ця здатність розуміти, що є добре, а що - погано, дуже вирізняла Миколу серед інших парубків", - розповідає мама героя Ольга Сергіївна, пригадуючи його становлення як чоловіка і воїна.

 

З 18 квітня 2000-го по 23 серпня 2001-го Микола Томак проходив строкову службу в лавах Збройних сил України. Після повернення додому працював механізатором, трактористом, водієм, верстатником, працівником із благоустрою.

 

Миколу Томака всі знали як справжнього козака, гідного, патріотичного чоловіка. Саме таким він увійшов до осередку "Свободи" у Новоархангельському районі. Слова "Україна - понад усе!" не були пустими для Миколи - вони були викарбувані в його серці.

 

Друзі побратима розповідають, що він стояв пліч-о-пліч з ними під час найскладніших випробувань. Зокрема, був поруч за часів битви за українську церкву 2013 року, коли гнали московських попів і "тітушок" за межі містечка. Він був сповнений праведного гніву і рішучості не дозволити відібрати у людей святиню. Тоді, у 2013-му, мешканцям Новоархангельська вдалося буквально з кров'ю вигризти свою перемогу. Злагодженість дій та довіра одне до одного допомагала часом націоналістам здійснювати нездійсненне.

 

"У березні 2014 року, коли наші військові бази в Криму блокували "зелені чоловічки", Микола взяв свої документи та пішов до військкомату. "Я хочу захищати свою Батьківщину зі зброєю в руках", - оголосив рідним. Знаючи його погляди та переконання, ми розуміли, що зупиняти його не варто. Відмовляючи його йти на фронт, ми просто глибоко б його образили. Йому так боліло за Україну… Ми могли тільки підтримувати його, іншого він би не зрозумів і не сприйняв",- пригадує сестра Миколи Томака Наталія Терновенко.

 

Так у березні 2014-го року Микола Томак пішов до лав українського війська. Він не слухав різноманітних нарікань, був позбавлений тих напівбайдужості та песимізму, які часто стають на заваді людям в екстремальних ситуаціях. Згодом увійшов до 34-го батальйону територіальної оборони Кіровоградської області. Військовий фах Миколи - мотострілець. За 8 місяців участі у бойових діях він як заступник командира взводу часто опинявся у найскладніших, найнебезпечніших ситуаціях, але ніколи не ухилявся від виконання бойових завдань. Небесне ж військо прийняло до свого складу Миколу Томака у листопаді 2014-го.

 

"2 листопада Коля приїхав у коротку відпустку - 10 днів. Знаючи брата, я в перший же день взяла з нього обіцянку, що він не поїде раніше. Адже 10 днів - це ж так небагато, але так важливо для нас! Кожна хвилина, коли він був поряд - безцінна… 7 листопада 2014 року Коля підійшов до мене і промовив одну коротку фразу: "Я завтра їду!" Виявилося, що загинув боєць на його блокпосту. Я дивилася в його очі і мовчала. Не змогла нагадати про його обіцянку побути з нами. Здавалося, він зненавидів себе за те, що не був поруч, коли загинув той хлопчина. Він вірив, що ледве не голими руками може зупинити ту війну. Останній раз ми обійняли брата 8 листопада, коли проводжали його в дорогу.

 

Коля був найкращим другом у моєму житті, якому я довіряла більше, ніж собі. Кажуть, що час лікує, але це не так. У нас забрали частину душі… Хіба це можливо вилікувати? Залишаються назавжди біль у серці і спогади… Тільки теплі і світлі спогади про найкращу людину у нашому житті. Усі, хто знав його, згадуйте разом з нами - певна, що його щира душа те відчує", - розповіла Наталія Терновенко.

 

За її словами, Микола Томак був не лише хоробрим і мужнім, але й мав добре серце і золоті руки. На нього завжди можна було покластися у будь-якій справі і мати впевненість - не підведе. Він був єдиним чоловіком у родині. Осиротілі жінки зізнаються, що його не вистачає кожного дня і кожної хвилини. Але, разом з тим, вони не здаються, вважаючи, що продовжувати справу гідного воїна - їхній обов’язок перед ним. Сестра Миколи Наталка Терновенко всіма засобами підтримує українське військо. Нині вона очолює ГО "Об'єднання українок "Яворина" Кіровоградщини, а також у якості депутата Торговицької сільської ради відстоює інтереси вояків.

 

"Микола завжди дарував людям радість. А наостанок ціною свого власного життя, відданого на Донбасі, подарував мир українцям на решті території держави", - наголосив його побратим з Новоархангельської "Свободи" Євгеній Козакул.

 

Родина Миколи Томака сповнена неймовірної енергетики боротьби. На жаль, він не встиг одружитися та залишити після себе нащадків. Але натомість він лишив по собі світло - світло віри у Перемогу, за яку заплатив життям. Тим світлом напувається сьогодні вся Новоархангельщина, торуючи шлях у майбутнє без внутрішнього ворога, крадіїв та зрадників.

 

Наталія Святокум, керівник прес-служби Кіровоградської обласної організації ВО "Свобода"