Володимир Лєбєдєв: Будинку милосердя у Кропивницькому допомагає багато людей (ФОТО)

Володимир Лєбєдєв: Будинку милосердя у Кропивницькому допомагає багато людей

Cпецпроєкт «COVID&громада: рецепти антивірусу»

Громадська організація «Дім милосердя» у Кропивницькому існує виключно на пожертви доброчинців. Годують обідами безхатченків, надають притулок нужденним, розвозять самотнім літнім людям та малозабезпеченим громадянам продукти, засоби захисту. Та з запровадженням карантину, коли зупинився бізнес і люди думають про те, як вижити, гроші для потреб притулку знайти все тяжче.

І все ж допомога надходить. Іноді зовсім несподівано. Хто вони, доброчинці, які навіть у найтяжчі часи знаходять можливість допомагати іншим? Чому присвячують свій час милосердю? Які можливості приніс громадській організації карантин? Про це розповідають голова ГО «Дім милосердя» Володимир Лєбєдєв, його партнери та підопічні.

 

З дитинства хотів робити добро

Володимир ріс та розвивався у віруючій родині, і з дитинства знав, що потрібно допомагати людям. Народився у м. Кропивницький (Кіровоград) у багатодітній родині. З дитинства хотілося працювати, оскільки родина була малозабезпеченою і ці обставини вплинули на хлопця та його подальше життя.

Ріс з принципом: добро обертається добром. Але з роками він зрозумів, що у світі є інші принципи: кожен сам за себе, ще і друзі виявилися зрадниками. Та хлопця це не зламало. В його житті з’явилися наставники, які показали інший бік медалі.

Один з них, Олексій, друг із Льотної академії, був йому опорою і підтримкою у важкі часи. І наголошував на тому, що крім  позитивного мислення мають бути і реальні справи. Наразі наставником хлопця є Крістіанс із католицької церкви. Як зазначає Володимир, що і йому треба інколи допомога, не фінансова, а більш духовна, те ж саме спілкування тощо. Він має середню освіту, а на питання чи хоче піти далі навчатися, сказав, що без того вміє гарно сканувати людей. Для нього важливіше розділяти Дім милосердя і власний бізнес.

 

Дім милосердя

– Історія почалася з того, коли я побачив у вікні біля смітника рився безхатько, - згадує мій співрозмовник. – Ми жили у власному будинку і вікна виходили на сміттєві баки. Картина з безхатьками, то було нормальне явище, ти до них звикаєш, як до котиків та собачок. Але цього разу мене щось зачепило. Я до нього підійшов і поспілкувався. Після цього моє ставлення до них змінилося. Як виявилося, що вони не такі страшні, як у фільмі «Один вдома». Хоча і цей фільм показав, що вони не химерні, а, навпаки, жінка виявилася доброю людиною. Фільми ми дивилися з дитинства і всмоктували з них, і  тоді нам здавалося як це круто. Ну, і після тієї розмови все закрутилося. Воно як бумеранг, ти поміг і тобі повернулося. Я почав допомагати і допомагати, а потім виявилося, що є люди, які годують обідами нужденних. А в цього чоловіка є будинок в центрі міста, який і став Домом милосердя. Все так йшло-йшло і треба було розвиватися.

Володимир каже: самого лише бажання допомагати іншим недостатньо. Важливо врахувати, що потрібна команда однодумців, які розділяють твої переконання. 

– Треба пам’ятати, що початком будь-якої справи має стати колектив людей, яким можна довіряти. За мною стоїть велика команда. От часто кажуть: Володимир Лєбєдєв зробив те і те. Ні, я сам би цього не зробив, є багато людей, які мені допомагають і фінансово, і фізично, і зв’язками… Кожен бере свій напрямок. Я побачив, що людям це цікаво, не лише мені. Бо я думав, може я якийсь не такий, як усі. І говорив: Боже, куди ти мене кинув? Але виявилося, що багато таких людей, як розділяють зі мною мою ідею допомагати іншим, - зазначив очільник Дому милосердя Володимир Лєбєдєв.

Порада. Як отримати приміщення для благодійної організації? Передусім потрібно вивчити всі можливі варіанти: можливо, хтось із ваших знайомих чи партнерів готовий надати своє. Потрібно пошукати на сайті міської, селищної чи сільської ради рішення, які стосуються оренди приміщень неприбутковими організаціями. Потім треба написати лист-запит до місцевої влади щодо наявності вільних приміщень. Якщо такі є, розглянути всі варіанти, а потім написати звернення до органів місцевого самоврядування про можливість надання вашій громадській чи благодійній організації конкретного приміщення. У відповідь місцева рада приймає рішення про надання такого приміщення.  

 

Взаємодопомога

Державні служби від нас відхрещується, хоча ми разом робимо одну і ту ж роботу. Точніше кажучи, ми робимо їхню роботу.  Лише, здається, в 2017 році, коли на Новомиколаївці відкрили приют, то допомогли прилаштувати безхатченків, які вже нічого не хочуть, але все одно душа за них болить, таких забрали туди. Сюди, в Дім милосердя, приходять ті, які можуть працювати і себе облаштувати. У нас існують правила: вранці людина вийшла, а увечері зайшла. Вона не повинна лежати на дивані і дивитися телевізор. У нас не має постійних мешканців, тут як у хостелі. Може бути десять осіб, а може перебувати й одна.

Порада. Як отримати допомогу, якщо ви опинилися у скрутній ситуації? Можна зателефонувати за номером: 073-007-007-8 (телефон працює цілодобово). Будинок милосердя на деякий час зможе стати вашим прихистком. 

На сьогодні у нас мешкає дві літні людини, яких ми супроводжуємо в плані лікування. Також допомагаємо всім необхідним Наталії, у якої троє діток. І щонеділі годуємо бездомних людей, близько 150 осіб.

Багато наших гостей, які вже готові були скласти руки, таки знайшли сили, попросили допомоги і їм допомогли. Знаєте, важливо уміти просити про допомогу.  Ось нещодавно ми побували в гостях у молодої пари: Стаса та Оксани. Їм потрібна була допомога в облагородженні їхнього двору, бо він був у поганому стані. Я продаю чаї, мазі, вироби з дерева, і частина грошей пішла на цей проєкт. І все вийшло. Зараз пара живе разом і передавала нам величезне «Дякую»!!!

 

Людські драми

Через Дім милосердя пройшли сотні, якщо не тисячі людей. Хтось оступився, когось підставили, комусь просто не пощастило.

Оля, 17 років, шукає роботу. Живе в Домі милосердя безкоштовно, у хостелі. Приїхала в місто, щоб почати доросле самостійне життя. І зрозуміла, що не все так просто.

– Сьомого червня Олю до нас привезла поліція, вона звернулася за допомогою, тому що залишилася одна на вулиці з речами. У гуртожитку при училищі, де вона проживала, – карантин. І серед ночі залишилася на вулиці.Готова працювати, - розповідає Володимир Лєбєдєв.

Ще більш драматична історія Вадима. Він родом із Донецька. Йому 51 рік, був у трудовому рабстві майже півтора рокуу Миколаївській області (с. Ольгопіль).Знайшов оголошення в інтернеті  про те, що потрібні робітники на ферму.Обіцяли високу зарплату, тому і повівся. Роботодавці прийняли на роботу і відразу забрали документи, телефон і гроші. Умов для проживання не було… Працівники намагалися виходити зв’язок з рідними або тікати. Три дні Вадимішов пішки і виглядав, як бомж.

Так він з’явився у нашому місті. Намагався звертатися до місцевих органів, але все безрезультатно. Від відчаю і того, що його ніхто не хоче чути, порізав собі руки в центрі Кропивницького. Тоді й звернули на нього увагу. Поліцейські привезли його в безкоштовний хостел. Чоловік жив у Домі милосердя, аж доки йому допомогли переїхати до родичів. Зараз Вадим уже вдома.

А 95-річну Надію прийняли в Дім милосердя після пожежі. У вогні загинув її син Леонід, 66 років. Зараз самотня бабуся живе в безкоштовному хостелі.Ми шукаємо тимчасове житло для бабусі та її внучки, Надії потрібен догляд. Дім милосердя готовий взяти на себе оплату за оренду житла. Гроші зараз зберігаються у родичів, їх планують використати на оплату похорон Леоніда та на відновлення будинку. Від себе хочу сказати, це хороші, порядні й адекватні люди.

 

Стукайте, і вам відкриють

 

Володимир зауважує: ніколи не треба соромитись прохати про допомогу. Зокрема, йдеться про допомогу благодійників, без яких неможливо уявити існування Будинку милосердя. Наприклад, на початку роботи закладу було незрозуміло, як організувати харчування його мешканців. Адже грошей на утримання недержавної організації не було.

І тоді Володимир Лєбєдєв звернувся до знайомих, серед яких – підприємці, власники малих і середніх підприємств та закладів харчування. Ті охоче погодилися віддавати даром їжу та продукти, яку не продали у відведений термін.

Одними із перших до організації харчування підопічних Будинку милосердя долучилися кафе «Євразія», «Горком» і «Старе місто». Вони віддавали комплексні обіди, які не встигли реалізувати за день. Крім того, в кафе пообіцяли готувати вечерю на кілька десятків осіб незалежно від того, чи залишаться комплексні обіди.

– Це дуже якісна їжа. Якщо за приготоване в Домі милосердя дуже хвалять, то тут взагалі високий рівень. Наші постояльці кажуть: ого, ми такого раніше не їли. Щоразу це супи, солянки, плов та каші на хорошому м’ясі, – згадує враження безхатченків Володимир Лєбєдєв.

Окрему вдячність він висловлює магазину одягу One by One, ресторану Ne speshi, салону Модерн, Соколівський м’ясокомбінат, друзям з паблік Кроп.Поліс та водіям, які доставляють допомогу за адресами – на таких людях і тримається країна. Це не весь список, адже хтось раніше допомагав, хтось на якусь акцію чи конкретній людині, все по різному буває. Допомога надходить і це головне.

Потрібно звернути увагу й на те, що чимало людей як відомих, так і не дуже, мають потребу у волонтерстві. Волонтери – це неоціненний ресурс. Люди готові поділитися своїм вільним часом, грошима, вміннями та навичками. Зокрема, одна з таких історій пов’язана з відомою ТОП-моделлю Аліною Байковою – нашою землячкою з Кіровоградщини. Коли почався карантин, вона повернулась у рідне місто і радо допомагала в Домі милосердя.

– Це наша давня подруга, на неї можна покластися. Разом з Аліною ми провідували Наталку з хлопчаками у Новоукраїнському районі, потім відвідували наших стареньких підопічних у лікарнях та друзів, які змогли реалізуватися, готували безкоштовні обіди, робили закупки та інші важливі для людей речі. Також ми плануємо низку благодійних заходів. Але про них дізнаєтеся згодом, - із посмішкою говорить Володимир Лєбєдєв.

 

Де брати кошти?

Як ми вже згадували, «Дім милосердя» існує виключно на пожертви доброчинців. Але Володимир Лєбєдєв переконаний, що гроші можна заробляти і власними силами. 

– Ми хочемо відкрити «Кафе Добра», аби Дім милосердя ні від кого не залежав, ні від організації, ні від впливових людей тощо. Головне, щоб кафе приносило дохід, а в Домі покривали розтрати. І на роботу, в першу чергу, братимемо тих, хто її потребує. Бо ж недарма кажуть: треба людині дати вудку і навчити рибалити, а не сидіти на березі й чекати допомоги.

Дуже часто багатодітна мама не може знайти собі роботу, бо немає можливості залишити дітей. А ми будемо створювати такі умови, аби заробітна плата була погодинно і у цієї мами була можливість і заробити на те саме дитяче харчування чи підгузники. Все буде офіційно та прозоро, щоб люди бачили і прибуток цього закладу і його витрати. Щоб не було такого, що кафе зароблятиме кошти, а ми будемо роз’їжджати на моря. Звісно, це теж треба, але не за такий рахунок.

 

Як стати волонтером чи меценатом Дому милосердя

 

– Хочу звернутися з тим, щоб допомагали іншим. Бойові дії на сході України показали, як ми можемо бути згуртованими та нормальними людьми.  Але коли нас починає відпускати, ми знову стаємо в позу і кожен сам за себе, - каже Володимир.

З чого почати шлях до милосердя? Варіантів безліч. Можна зателефонувати на гарячу лінію: 

073 007 0078, прийти (хостел працює цілодобово), зв'язатися з громадською організацією у фейсбук.

Для охочих допомогти:

БУДИНОК ДОПОМОГИ МИЛОСЕРДЯ 26009052924615 MFO 323583 EGRPOU 39569650  ПРИВАТ-Банк

5168742202835561 ПриватБанк

073-007-007-8 (телефон працює цілодобово).

 

Матеріал опубліковано в рамках програми MediaEmergencyFund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.

 

Читайте також: Гуртом добре й вірус долати.

 

Ірина Лягул

 

 

 

 

073 007 0078