«Вони досі в полоні»: у Кропивницькому відбулася акція підтримки полонених захисників Маріуполя

У Кропивницькому в неділю, 6-го серпня, відбулася акція на підтримку військовополонених захисників Маріуполя. На площі Героїв Майдану зібралися рідні та друзі військових, які знаходяться у російському полоні. Детальніше про акцію «Вони досі в полоні» читайте у Ранковому місті.

У травні 2022 року, виконуючи вищий наказ керівництва, бійці та цивільні вийшли з території комбінату «Азовсталь», що на той час був останнім форпостом української оборони у Маріуполі. Військових вивезли на підконтрольні Росії території, більшість полонених досі залишаються там. Точну кількість ніхто не називає. Рідні вже другий рік не знають про долю своїх синів та чоловіків.

Акція «Вони досі в полоні» зібрала близько сотні родин з Кіровоградщини, які чекають на повернення своїх найрідніших з російського полону. Щоб привернути більше уваги до цієї теми, організатори також провели автопробіг. Колона автівок з українськими прапорами та прапорами військових частин вирушила від Гаю десантників до площі Героїв Майдану.

Олеся Грек розповідає, що другий рік поспіль чекає на повернення з полону свого сина Олега. Він нацгвардієць, йому 21, родом з села Семенасте:

«Олег потрапив у полон у Маріуполі 18 квітня 2022 року. Майже півтора роки в полоні…»

І хоч сам хлопець на зв’язок не виходив, за словами матері, є відеодокази, що він знаходиться у росіян. Олеся Грек каже, що їздить до координаційного штабу і робить усе можливе, щоб її сина скоріше обміняли: 

«Говорять, що він є в списках на обмін, але пройшло стільки часу, а хлопців з нашої частини поміняли дуже мало. Хочемо, аби вони повернулися додому якнайшвидше».

Олеся Грек

Ольга з донькою –  переселенці з Маріуполя. Говорять, що втратили все. Зараз чекають із полону чоловіка та тата Олександра. Він кадровий військовий і потрапив до російського полону 12 квітня 2022 року. 

«Останній раз я його бачила 9 березня, через хлопців надходять звісточки. Хлопці звільняються і розказують»...

Мати з донькою тримають в руках плакат з фотографією Олександра та написом: «481 день полону».

Рідні Олександра

Мама Геннадія Мінакова сидить біля непрацюючого фонтану, жінка тримає в руках український прапорець та плакат. Починає розповідати про сина та не може стримати сліз. До неї підходить чоловік та кладе їй руку на плече, щоб заспокоїти та підтримати.

Жінка розповідає, що її син з 2014 року став на захист України, згодом потрапив до Азовсталі. Пригадує останню розмову з сином, сльози заважають говорити: 

«З тих пір, як їм сказали скласти зброю, про нього немає ні звістки, нічого». 

Рідні Геннадія Мінакова

Жінка говорить, що з надією продивляється кожне відео в інтернеті, де показують полонених та з завмиранням серця  слухає новини про обмін: 

«Дивлюся і думаю – «може це Гєна?... а може це? а це? наче він, схожий».

Володимир Сурмай 2000 року народження вже майже два роки живе в російському полоні. 14 квітня під час виходу з Азовсталі потрапив у полон.

У неділю на площу Героїв Майдану прийшли друзі Володимира. Вони розповідають, що за весь час він двічі виходив на зв’язок та розповідав, що з ним усе добре. Хоча вони підозрюють, що іншого йому казати просто не дозволили б.

Друзі Олександра Сурмая

Катерина Гнідаш чекає з полону свого брата Олексія Шевченка. Чоловік родом з міста Кремінна Луганської області, служить у 36-й бригаді. 14 квітня 2022 року потрапив у полон: 

«Він медик у нас. Захищав хлопців, а хлопці захищали Маріуполь на заводі Ілліча. Ми бачили відео на ютуб-каналі від ворожої сторони. Вони показали, як наш батальйон потрапив у полон». 

Наразі жінка вже другий рік проживає у Кропивницькому та намагається повернути свого брата з полону. Говорить, що російська сторона підтвердила, що Олексій знаходиться у них.

Катерина Гнідаш

Федоренко Олена чекає додому брата Олександра Сиротюка. Жінка каже, що брат, 22-річний нацгвардієць, потрапив до російського полону 17 травня у Маріуполі, коли вище командування дало наказ скласти зброю. 

Жінка згадує, що на зв’язок брат не виходив, проте, показує фото  – скріншот з відео, де зазнімкований чоловік, схожий на Олександра Сиротюка: 

«Відео знімали, коли наші військові виходили з Азовсталі, ми побачили його. Керівництво військової частини також сказало, що він в полоні і брата включили у список обміну військовополонених. До сих пір, до сьогоднішнього дня він не повернувся».

Олена Федоренко

Дмитро Шамрай з Кіровоградщини потрапив до російського полону у квітні. На вихідних його мама Оксана, дві тітки, дядько та троюрідний брат вийшли на акцію підтримки захисників Маріуполя. 

«З 12 квітня 2022 року мій син перебуває у полоні. Він був на "Азовсталі" з самого початку, а в полон потрапив з заводу Ілліча з 36-ю бригадою морпіхів».

Оксана хоче, щоб суспільство не забувало про полонених бійців АзовсталіРідні Дмитра Шамрая.

Півтора роки чекає сина з полону і Валентина – мама нацгвардійця Владислава Хруля. Військовий з Новоукраїнки, потрапив у полон під час виходу з заводу Азовсталь. Жінка говорить, що син  телефонував з Оленівки, зараз перебуває у Горлівці і зв'язку з ним немає. Є відеодокази, що він знаходиться в полоні:

«Їм сказали скласти зброю…»

 

Валентина Хруль

На площі Героїв Майдану у цей день, попри палючу спеку, ще десятки родин розповідали історії про найрідніших, сподіваючись зовсім скоро зустріти їх вдома.

 

 

Катерина Федченко

Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та WAN-IFRA в рамках реалізації проєкту «Хаб підтримки регіональних медіа».

Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

 

Фото автора