Засуджені неповнолітні переглядали стрічку «Віктор Астаф’єв. Веселий солдат»

Неповнолітні Кіровоградської установи виконання покарань розглянули свідчення Віктора Астаф’єва як документ епохи

 

15 листопада 2016 року у ВЗШ № 38 стартував місячник морально-правового виховання, за планом котрого, зокрема, передбачається й перегляд художніх і документальних кінострічок про права людини та правозахисну діяльність в Україні в рамках єдиного уроку «Система захисту прав людини в Україні: минуле і сучасне». 

Два дні потому в екстернатному відділенні школи при Кіровоградській установі виконання покарань (№ 14) відбулося вдале поєднання початку зазначеного місячника з роботою кінолекторію. Цього разу вчителі Сергій Колісник, Роман Литвин, керівник лекторію Світлана Ушакова та інспектор відділу соціально-виховної та психологічної роботи Кіровоградської УВП (№14) Наталя Завада запропонували неповнолітнім, які утримуються під вартою в установі, перегляд та обговорення документально-ігрової стрічки «Віктор Астаф’єв. Веселий солдат». 

Насамперед слід нагадати, що прозаїк Віктор Астаф’єв належить до покоління митців, котрі пройшли через пекло Другої світової війни й намагались говорити про неї гірку правду, навіть всупереч офіційній героїзації Великої Вітчизняної. Сергій Колісник зазначив, що появі стрічки передувала повість письменника «Веселий солдат». Про неї, зокрема, писали таке: «Це велика книга про Велику війну, написана очевидцем та учасником. Лише через 55 років, підбиваючи підсумки життєвого шляху, блискучий письменник зміг до кінця звільнитися від страху, ілюзій, комплексів і міфів тієї війни і розповів про неї правду. Можна сказати, що вона стала своєрідним художнім підсумком свідчень про війну».

Світлана Ушакова наголосила на показу маленької безправної людини в жорстокому сталінському молохові, де окреме людське життя нічого не вартує, і навіть такі високі патріотичні прагнення, як воювати за Батьківщину, нівелювались на рівні закономірного повсякденного буття. Кінострічка «притягла» до себе не лише матеріали історичного плану, але й географічного (форсування Дніпра), правозахисного в зазначеному вище аспекті, літературного (в процесі обговорення проводились паралелі з іншими творами), морального (Наталя Завада акцентувала заклик Віктора Астаф’єва не плямувати пам'ять загиблих солдатів негідними вчинками) та інші. Учні-екстерни та працівники відділу СВПР взяли активну участь в обговоренні, наскрізною думкою котрого в кінцевому результаті виявилась теза Світлани Ушакової про неперервність генетичної пам’яті українського народу в такому реалістичному контексті, як сувора, оголена правда війни (до того ж будь-якої в будь-якому куточку землі!), що спонукає до усвідомлення протиприродності цього явища в суспільному житті.

 

Передає Кіровоградська установа виконання покарань УДПтС України в  області (№14)