«Жива»: у Кропивницькому дружини загиблих захисників взяли участь в артпроєкті

У Кропивницькому дружини загиблих захисників взяли участь у благодійному артпроєкті «Жива». Справжні історії кохання».

Мета проєкту «Жива» – створення живописних полотен з історіями родин, чоловіки з яких стали на захист України і загинули як герої. У картинній галереї Петра Оссовського відбувся майстер-клас, який відвідали 5 дружин загиблих військових.

Проєкт реалізують за підтримки Кіровоградського регіонального представництва благодійного фонду «Мрія», ініціативи Олени Сокальської й Аліни Карнаухової та за підтримки благодійного фонду «Сучасна Україна», у партнерстві з Кіровоградською обласною організацією Національної Спілки художників України та Музеєм мистецтв Кіровоградської обласної ради.

«У цих творчих майстернях учасниці можуть поспілкуватися, виразити свої емоції та мрії, які не збулися, на полотнах. Мистецтво – це дієвий інструмент у психологічній допомозі дружинам загиблих героїв», – зазначила очільниця регіонального представництва благодійної фундації «Мрія» Марина Юденко.

У п’ятницю, 24 листопада, відбувся перший майстер-клас на якому учасниці почали створювати картини, спілкувалися, спеціалізувалися та шукали в собі ресурс жити далі.

Провів майстер-клас член Національної спілки художників України Анатолій Кімнатний. Він зазначив, що кожна картина буде індивідуальною та створеною за власним сюжетом.

Валентина Пастухова з Кропивницького зобразить на полотні два світи – спокій та неспокій. На одній частині картини – мама з дитиною за сімейним столом, на іншій – військовий, який оберігає їхній спокій. Жінка до цього ніколи раніше не малювала картин, працює бухгалтером. Розповідати про свою біду не хоче…

Дружина загиблого Андрія Кипеня Катерина втратила чоловіка пів року тому:

«Він проходив службу ще з 2014 року, служив за контрактом на Донецькому напрямку. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, з перших днів пішов до військкомату. Був командиром, сапером-розвідником. Дуже полюбляв свою справу. Ставився до служби, як до роботи, яку треба виконати на 100 відсотків. Його позивний був «Варан». Такий позивний отримав через те, що роботу виконував лежачи на землі, при цьому міг упритул наблизитися до ворога і залишатися непомітним. Служив на Запорізькому напрямку».

Андрій Кипень народився на Закарпатті, він дуже любив гори та рідний край. Окрім того, захоплювався бойовими мистецтвами, танцями та різьбою по дереву. Чоловік професійно займався гірськолижним спортом, тож після служби в зоні проведення антитерористичної операції повернувся на малу батьківщину. Там почав працювати на гірськолижному курорті лижним інструктором. Там же зустрів свою майбутню дружину – кропивничанку Катерину. Дівчина щойно завершила навчання та приїхала на Закарпаття працювати. Андрій говорив, що покохав свою Катю з першого погляду.

Коли почалася повномасштабна війна, Андрій Кипень відразу став на захист батьківщини. Чоловік служив у різних підрозділах, продовжував працювати сапером, був командиром бригади. Завжди й в усьому був першим. Першим проходив там, де ще не проходила розвідка та танки. Завжди піклувався про безпеку свого підрозділу.

Незабаром у подружжя народилася донечка, яку назвали Марією. Ім’я доньці обирав Андрій. Катерина розповідає, що одного разу чоловік з побратимами потрапили під сильний обстріл. Він почав молитися до Божої Матері та просити про порятунок. Раптом обстріл припинився. На знак подяки за врятоване життя Андрій вирішив назвати доньку Марією.

Катерина згадує, що вона мало часу провела поряд з коханим чоловіком. Проте він за кожної можливості намагався приїхати додому, телефонував щовечора, завжди знаходив хвилинку для рідних.

На Новий рік Андрій приїхав додому у відпустку. Тоді ж написав донечці листа та поклав його до кулону. Кулон передав дружині та сказав віддати доньці тоді, коли їй буде потрібна підтримка тата. Це було останнє побачення Андрія зі своєю родиною.

Катерина каже, що досі не читала листа, який написав коханий, і зробить це лише після того, як його прочитає донька.

Загинув Андрій Кипень на Запорізькому напрямку. Сталося це 2 квітня 2023 року. Ворожа куля поцілила прямо в серце захисника. Побратими згадують Андрія, як справжнього патріота, до кінця відданого своїй справі. Говорять, що його дуже не вистачає. Військова частина, у якій служив Андрій, представила його до нагороди «Герой України» (посмертно). Вічний спочинок військовий знайшов на своїй малій батьківщині.

Дружина Андрія Кипеня Катерина прийшла на майстер-клас, щоб поспілкуватися та перенести свої емоції на папір. Планує намалювати гори. Цей сюжет є символічним для неї, адже зі своїм чоловіком познайомилася на Закарпатті:

«Ми були разом менше року. Тому гори – це символ початку нашого з ним життя і разом з тим символ мого перезавантаження…»

Створені картини презентують на виставках, що зберуть родини героїв, учасників і партнерів проєкту, усіх небайдужих.

Проєкт планують реалізовувати допоки будуть бажаючі брати в ньому участь.

Проєкт «Жива. Справжні історії кохання» триває в Україні понад рік. Арт-терапевтичні майстер-класи для дружин загиблих Героїв вже відбулись у Києві, Львові, Дніпрі, Івано-Франківську.

Катерина Федченко

Здійснено за підтримки асоціації «Незалежні регіональні видавці України» в paмкaх pеaлізaції проєкту «Хaб підтримки регіональних медіа». Погляди aвтоpів не обов'язково збігaються з офіційною позицією пapтнеpів.